Про моральність міжнародного гуманітарного права

Журнал The Atlantic розмістив статтю професора Гарвардської школи права Ноя Фельдмана (Noah Feldman) з більш ніж змістовним заголовком - «Право найгірших сценаріїв». Незабаром назва статті була змінена з акцентом на змісті геноциду у міжнародному праві. Проте варто звернутися до першого варіанту назви розміщеного матеріалу, оскільки важливо визначити призначення та можливості міжнародного гуманітарного права у сучасних умовах кризи міжнародного правопорядку. ( https://www.theatlantic.com/ideas/archive/2023/11/israel-gaza-war-humanitarian-law-concepts/675996/) Міжнародне гуманітарне право у контексті протидії Армії оборони Ізраїлю терористичному нападу ХАМАС, який стався 7 жовтня цього року та призвів до чиленних жертв серед мирного населення можливо розглядати правом, яке має діяти в одному з найгірших сценаріїв збройного конфлікту. Чи направду міжнародне гуманітарне право є правом найгірших сценаріїв? Право війни, що розглядалось і розглядається, насамперед, правом захисту жертв війни, цивільного населення, набуло нового змістовного наповнення в умовах застосування актів терору для досягнення мети у збройному конфлікті. Водночас протидія тероризму передбачає найбільш жорсткий правовий режим, відповідно до якого мета полягає у знищенні терористів. Власне офіційна доктрина Ізраїлю оголошена публічно – ХАМАС має бути знищеним. Чи діятиме та чи діє міжнародне гуманітарне право під час проведення військової операції зі знищення ХАМАС – питання, яке може бути предметом дискусії, де правники послідовно стверджуватимуть про необхідність неухильного дотримання правил і звичаїв війни, що містять норми міжнародного гуманітарного права. Натомість очевидним є факт ігнорування міжнародного гуманітарного права бойовиками ХАМАС – свідоме знищення ізраїльського мирного населення стало ціллю, у досягненні якої бойовики не обирають засобів. Воєнні злочини, злочини проти людяності та, навіть, геноцид ізраїльського населення – увесь перелік міжнародно протиправних дій, окрім актів терору, вчинили бойовики ХАМАС. Особлива небезпека вбачається у злочині геноцид, адже програма ХАМАС передбачає знищення єврейського населення на території, яку ХАМАС вважає такою, що має належати палестинцям. Варто погодитися з професором Фельдманом щодо доказів вчинення геноциду, які засновуються на офіційних заявах, програмах та планах бойових дій, на реалізації таких планів, насамкінець – доказами є наслідки протиправних діянь. Тут важливо звернутися до сценарію російської агресії проти України, який реалізований та реалізується у тому числі внаслідок вчинення геноциду українського народу, знищення української нації, як такої, що утворює суверенну державу та захищає національний суверенітет, здійснюючи відсіч агресії. Міжнародне гуманітарне право не є правом найгірших сценаріїв, важко погодитися з таким визначенням. Міжнародне гуманітарне право є останнім аргументом у збереженні міжнародного правопорядку, який ХАМАС, російський державний тероризм, знищують відкрито, відверто, та навіть цинічно, а моральність міжнародного гуманітарного права є основою для відновлення втраченого міжнародного правопорядку. Залишається відкритим питання стосовно здатності міжнародної спільноти захистити силою правил і звичаїв війни – легітимною силою, міжнародний правопорядок, подолати тероризм, агресію та здійснити міжнародне правосуддя. Павло Богуцький