Спецрадник ООН Адама Дьенг: геноцид - це процес, що вимагає ресурсів, часу і планування
«Одна жінка розповіла мені, що в її село прийшли солдати. Вночі вони закладали наземні міни, а вдень зібрали жителів села і почали по них стріляти». Адама Дьенг, Спеціальний радник глави ООН з попередження геноциду, почув від мусульман-рохінджа десятки подібних історій.
У березні 2018 року Дьенг побував з візитом в Бангладеш, у тому числі - у таборі біженців у місті Кокс-Базар, і особисто поспілкувався з жертвами подій в сусідній М'янмі. Він назвав те, що відбувається «людською трагедією, до якої доклали руку м'янманський уряд і міжнародне співтовариство».
Хвиля насильства накрила М'янму в серпні 2017 року. Бойовики «Армії порятунку рохінджа Аракана» здійснили напади на поліцейські дільниці в штаті Ракхайн. У відповідь влада переважно буддійської М'янми розгорнула масштабну військову операцію, жертвами якої стали тисячі мирних мусульман-рохінджа. Кампанія супроводжувалася вбивствами, тортурами, сексуальним насильством і підпалами. На сьогоднішній день вже 700 тисяч людей втекли з М'янми у Бангладеш.
Адама Дьенг вважає, що масові злочини, яких припустилися в М'янмі, можуть бути прирівняні до геноциду.
На думку Дьенга, військову кампанію сил безпеки М'янми проти народності рохінджа можна було передбачити і запобігти, однак лідери міжнародного співтовариства залишилися осторонь і не вжили жодних заходів.
Спеціальний радник зазначив, що у міжнародного співтовариства є політичні і юридичні інструменти, необхідні для запобігання злочинам проти людяності. Це, в першу чергу, Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього і так званий «Обов'язок захищати» - принцип міжнародного права, згідно з яким держава зобов'язана захищати своїх громадян. У разі, якщо влада не бажає або не здатна забезпечити безпеку населення, ця відповідальність покладається на міжнародне співтовариство.
Спеціальний радник згадує, що він був у Руанді буквально за два дні до початку масового винищення народу тутсі. Перед від'їздом Дьенг, який займав тоді пост Генерального секретаря Міжнародної комісії юристів, дві з половиною години розмовляв з президентом держави Жювеналем Хабіаріманом. Дьенг звернув увагу лідера Руанди на етнічну напруженість в державі.
За словами спецрадника, події, які привели до етнічних чисток у Руанді, почали розгортатися задовго до масового знищення тутсі в 1994 році. «Ще в 1959 році ми стали свідками першого визнання тутсі. Потім з'явилися посвідчення особи, в яких вказувалася етнічна приналежність. Потім, до речі, під час геноциду, це допомагало визначати, хто є хто», - зазначив Дьенг.
Команда Спеціального радника розробила механізм щодо попередження масових злодіянь і знайомить з ним уряди по всьому світу і регіональні організації такі, як Європейський Союз і Африканський Союз. Однак Азія, підкреслив Дьенг, погано підготовлена до запобігання злочинів проти людяності.
«У багатьох країнах Азії ми сьогодні спостерігаємо відчуження, дискримінацію на ґрунті релігійної та етнічної приналежності», - каже Дьенг. Крім того, нагадує спецрадник, в країнах АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії) діє принцип невтручання у внутрішні справи держав.
Спецрадник вважає, що відповідальність за те, що трапилося у М'янмі лежить, у тому числі, і на Раді Безпеки ООН. У листопаді 2017 року Рада безпеки прийняла заяву із закликом покласти край насильству в країні. Дьенг сподівається, що члени Ради використовують свій політичний вплив і чинитимуть тиск на уряд М'янми.
Спецрадник закликає країни АСЕАН - всупереч принципу невтручання - вжити заходів і допомогти мусульманам-рохінджа: «Тому що, як кажуть в моїй рідній країні, Сенегалі, коли горить будинок твого сусіда, ти повинен принести води і загасити пожежу».
