У пошуках миру та безпеки: діяльність Організації Об’єднаних Націй щодо ситуації на Кіпрі

Ситуація на Кіпрі залишається не вирішеною та має майже півстолітню історію. Незважаючи на відмінні ознаки, сьогодні ми можемо провести певні паралелі у розвитку збройного конфлікту на сході України, які допомагають зробити правильні висновки з дій Росії стосовно підтримки сепаратистських організацій у Луганській і Донецькій областях, спрямованих на обмеження суверенітету України.

15 липня 2016 р. виповнюється 42 роки з початку кіпрського конфлікту.

Кіпр, який входив до складу англійських колоніальних володінь, отримав незалежність 16 серпня 1960 р. Юридичним оформленням надання незалежності стали Цюріхсько-Лондонські угоди 1959 р., які значно обмежили суверенітет республіки. За цими угодами Великобританія, Греція і Туреччина оголошувалися гарантами «незалежності, територіальної цілісності і безпеки» Кіпру, що надало цим державам можливість втручання у його внутрішні справи («Договір про гарантії»). Крім того, Греція і Туреччина отримали право тримати на острові свої військові контингенти - відповідно 950 і 650 чоловік («Договір про союз»). Англія зберегла на Кіпрі під своїм повним суверенітетом територію площею 99 квадратних миль, на якій розташовані дві військові бази - Декелія і Акротірі.

Конфлікт між Грецією та Туреччиною розпочався 15 липня 1974 р., а 20 липня 1974 р. Рада Безпеки ООН вимагала відновити суверенітет і територіальну цілісність Кіпру, конституційний устрій і законний уряд республіки, припинити вогонь сторін і вивести з острова іноземні війська. Рада Безпеки закликала Грецію, Туреччину і Великобританію почати мирні переговори по Кіпру. 22 липня 1974 р. відповідно до резолюції ООН
№ 353, набуло чинності положення про тимчасове припинення вогню. Ініціаторами перемир’я виступили США, побоюючись розв’язування греко-турецької війни, адже обидві держави були членами НАТО. У Женеві 25-30 липня і 8-14 серпня 1974 р. безрезультатно пройшли дві конференції по Кіпру.

У результаті зазначених подій турецькі війська окупували близько 37% території острова, це призвело до його фактичного розколу на дві відособлені частини, що зберігається дотепер.

13 лютого 1975 р. керівництво турецької спільноти проголосило в односторонньому порядку про створення у північній частині острова так званої «Турецької федеративної держави Кіпр».

15 листопада 1983 р. законодавча асамблея «Турецької федеративної держави Кіпр» проголосила в односторонньому порядку так звану незалежну турецько-кіпрську державу, яка називається «Турецька республіка Північного Кіпру», яка досі не визнана ніким, крім Туреччини. «Турецька республіка Північного Кіпру» відокремлена від решти частини Кіпру буферною зоною. Лінію, що розділяє острів на два сектори (так звана «Зелена лінія» - Green Line), охороняє контингент Збройних сил ООН з підтримання миру на Кіпрі. «Зелена лінія» проходить і через історичний центр острівної столиці Нікосії - туристичну та торгову вулицю Ледра.

Рада Безпеки ООН у резолюції 541 (1983) засудила даний крок і закликала усі держави-члени ООН «поважати суверенітет, незалежність, територіальну цілісність Республіки Кіпр», «не визнавати ніяку кіпрську державу, крім Республіки Кіпр». Ця позиція була підтверджена в резолюції Ради Безпеки ООН 550 (1984), що містила заклик «не сприяти і не надавати будь-яким чином допомоги сепаратистському утворенню» на півночі острова Кіпр.

З 1975 року Генеральний секретар ООН здійснив покладену на нього Радою Безпеки місію «добрих послуг» по Кіпру, метою якої є надання сприяння грецькій і турецькій спільнотам острова у мирному врегулюванні кіпрської проблеми.

У липні 1999 р. на саміті великої вісімки в Кельні було вирішено закликати Генерального Секретаря ООН до активної діяльності щодо зустріч і перемовин сторін Кіпру. Здавалося, що сторони готові до прийняття конструктивних рішень, проте зрушення у вирішенні проблеми не відбулося. Військова присутність західних держав запобігала в основному збройним зіткненням.

11 листопада 2002 р. Генеральний секретар ООН Кофі Аннан запропонував сторонам свій варіант вирішення проблеми під назвою «Основа для угоди щодо комплексного врегулювання кіпрської проблеми». Однак сторони не дійшли консенсусу. Навіть незважаючи на поступки турків-кіпріотів, грецька спільнота залишалася непохитною.

Починаючи з резолюції № 186 (від 1964 р.) до резолюції № 1642 (2005 р.) Рада Безпеки ООН прийняла 120 резолюцій з пошуків шляхів врегулювання ситуації на Кіпрі, з підтримання миру на острові, по збереженню миротворчого контингенту ООН. А вищий орган світового співтовариства націй - Генеральна Асамблея ООН, з 1965 по 2004 роки прийняла 14 резолюцій, присвячених проблемі Кіпру. За кількістю резолюцій і рішень ООН, кіпрське питання поступається лише найстарішій проблемі цього регіону - близькосхідному конфлікту.

4 листопада 2009 р. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, виступаючи перед журналістами, зазначив, що в переговорах по кіпрському врегулюванню спостерігається «добрий прогрес». «Міжнародне співтовариство доклало багато зусиль для просування процесу врегулювання, здійснюваного кіпрськими сторонами, і пов’язує з ним величезні очікування», - сказав Пан Гі Мун.

Європейський Союз розглядає Північний Кіпр як територію ЄС, що знаходиться під іноземною військовою окупацією. Герхард Шредер, ще будучи канцлером Німеччини, заявив, що «небажання Туреччини визнавати Кіпр як державу - члена ЄС є основною перешкодою для її вступу до ЄС».

У перший тиждень 2016 року були підготовлені дві доповіді Генерального секретаря щодо діяльності Організації Об’єднаних Націй на Кіпрі.

6 січня 2016 р. була опублікована Доповідь, яка присвячена питанню операції Організації Об'єднаних Націй на Кіпрі. У звіті про Збройні сили Організації Об'єднаних Націй з підтримання миру на Кіпрі (ЗСООНК) охоплені події за період з 21 червня по 18 грудня 2015 року.

Станом на 15 грудня 2015 р. чисельність особового складу військового контингенту становила 860 військовослужбовців усіх звань та поліцейського контингенту – 57 осіб.

Завдання ЗСООНК, насамперед, полягає у тому, щоб не допустити відновлення бойових дій і сприяти підтриманню правопорядку та нормалізації обстановки. Їхній мандат передбачає необхідність врахування міркувань безпеки та підтримання військового статус-кво, забезпечуючи при цьому кіпріотам, які живуть і працюють у буферній зоні, можливість займатися цивільними видами діяльності та вести повноцінне і плідне життя. Такий підхід, у разі його успішного застосування, зміцнює довіру суспільства і сприяє реалізації зусиль Організації Об’єднаних Націй у підтриманні мирного процесу в цілому.

ЗСООНК продовжує забезпечувати недоторканність кордонів буферної зони і стабільність у ній завдяки регулярному патрулюванню, ретельному спостереженню і підтриманню постійного зв’язку на всіх рівнях.

Разом з тим, триваюче невизнання ворогуючими силами пам'ятної записки ООН 1989 року, відсутність загального розуміння у питанні про точну делімітацію ліній припинення вогню, а також спроби поставити під сумнів повноваження ЗСООНК у буферній зоні, як і раніше, створюють проблеми у врегулюванні.

Створюють труднощі і дії сторін конфлікту. Так, протягом останніх шести місяців турецькі сили встановили камери відеоспостереження у 28 точках вздовж своєї лінії припинення вогню у додаток до вже існуючих 29 точок, обладнаних камерами відеоспостереження, однак число військовослужбовців не змінилося. Установка камер відеоспостереження дає військову перевагу і, отже, кваліфікується як порушення статус-кво. Крім того, військові позиції, облаштовані силами обох сторін у буферній зоні, які порушують статус-кво, у тому числі в Стровіліі, зберігаються і кваліфікуються як триваючі порушення. Організація Об’єднаних Націй покладає провину за порушення статус-кво в Варош на уряд Туреччини.

У травні 2015 група фахівців з розмінування з Камбоджі, яка діє в рамках межміссіонської співпраці з Тимчасовими силами Організації Об’єднаних Націй у Лівані (ТСООНЛ), приступила до знешкодження наземних мін, що потрапили в результаті сильних дощів у буферну зону з мінного поля на північ від лінії припинення вогню поблизу Маммарі. Була розчищена площа в 16691 кв.м і знайдені і знищені в цілому сім компонентів. З урахуванням того що це був другий випадок змиву мін у цьому районі за багато років, ЗСООНК отримали запевнення від сил безпеки кіпріотів-турків у тому, що вони розміновують мінне поле на північ від лінії припинення вогню. Тим часом, щоб уникнути подібних інцидентів у майбутньому були прийняті тимчасові заходи щодо пом'якшення негативних наслідків.

Протягом звітного періоду не було досягнуто ніякого прогресу, незважаючи на неодноразові прохання ЗСООНК, у питанні щодо доступу до чотирьох відомих мінних полів у буферній зоні, три з яких знаходяться під контролем Національної гвардії, а одне - під контролем турецьких сил. У той час як кіпрсько-турецька сторона вказала, що вона погодилася б з очищенням усіх чотирьох районів у рамках комплексного рішення, кіпрсько-грецька сторона відстоює свою позицію, згідно з якою три її мінних поля необхідні для протидії можливій загрозі.

Що стосується районів, розташованих за межами буферної зони, то ЗСООНК продовжує надавати гуманітарну підтримку 342 кіпріотам-грекам і 106 маронітам, які проживають на півночі острова, включаючи щотижневі поставки гуманітарної допомоги, також було забезпечено перевезення останків двох кіпріотів-греків для поховання у північній частині острова. Місія продовжує надавати матеріально-технічну підтримку початковим і середнім кіпрсько-грецьким школам на півострові Карпас, і зокрема забезпечує їх підручниками. Кіпрсько-турецька влада як і раніше перевіряли зміст кіпрсько-грецьких підручників, хоча жодний з посібників не був визнаний непридатним. Кіпріоти-турки схвалили призначення 8 з 11 викладачів, кандидатури яких були запропоновані кіпріотами-греками для роботи в школах, розташованих на півострові Карпас.

Місія продовжує проводити роботу з місцевою владою, з тим щоб кіпріотам-туркам, які проживають на півдні, був забезпечений доступ до послуг у галузях охорони здоров’я, соціального забезпечення та освіти.

Крім того, ЗСООНК сприяють реалізації Генерального плану розвитку Нікосії – двох общинного механізму, створеного в 1979 році для вирішення міських проблем у старій частині Нікосії, - особливо в їхній роботі та плануванні заходів щодо збереження об’єктів культурної спадщини в Нікосії, включаючи об’єкти, розташовані уздовж «зеленої лінії».

У звітний період ЗСООНК у контексті своєї діяльності активізували зусилля зі сприяння міжобщинним технічним комітетам, взявши на себе функції координації роботи п’яти комітетів (з культурної спадщини, навколишнього середовища, охорони здоров’я, кризового урегулювання і гуманітарних питань) на додаток до трьох інших комітетів, що вже знаходяться у віданні місії (за контрольно-пропускними пунктами, злочинністю та питаннями кримінального правосуддя і мовлення).

17 листопада 2015 р. держави-члени Європейського союзу одноголосно схвалили рішення виділити 2 млн. євро відповідно до Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй на цілі зведення двох пунктів із засобів пакету допомоги кіпрсько-турецькій громаді.

Як і раніше стабільними і активними темпами ведуться переговори між лідером кіпріотів-греків Нікосом Анастасіадісом і лідером кіпріотів-турків Мустафою Акинджі, а також між їх відповідними представниками.

7 січня 2016 р. була опублікована друга доповідь Генерального секретаря ООН, присвячена місії добрих послуг ООН на Кіпрі. У доповіді висвітлюються події, що відбулися за період з 15 травня по 22 грудня 2015 року. У своїй останній резолюції по Кіпру (резолюція 2234 (2015)) Рада Безпеки вітала досягнутий прогрес і зусилля, прикладені лідерами і їхніми представниками на переговорах для досягнення всеосяжного і міцного врегулювання. Окремим питанням піднімалось співробітництво щодо захисту власності.

Також 3 жовтня 2015 р. сторони домовилися створити двохобщинний спеціальний комітет з підготовки до приєднання до Європейського союзу, який буде надавати допомогу в підготовці до впровадження законодавства Європейського союзу на території держави кіпріотів-турків, яка увійде до його складу.

28 травня 2015 р. лідери прийняли рішення заснувати комітет з гендерної рівності та для цього комітету визначили конкретний мандат, який чітко заснований на резолюції 1325 (2000) Ради Безпеки.

25 листопада 2015 р. лідери прийняли рішення заснувати технічний комітет з питань освіти, який буде вивчати наявні результати досліджень на Кіпрі і передовий досвід в галузі освіти за кордоном та проводити нові відповідні дослідження з питання про те, як освіта може сприяти забезпеченню миру і примиренню, а також розробляти взаємоприйнятні механізми здійснення заходів по зміцненню довіри в освітніх установах і сприяти налагодженню контактів і взаємодії між учнями і викладачами з цих двох громад. Комітет буде також виносити рекомендації щодо оптимальних варіантів стратегій і курсу дій, які дозволили б налагодити координацію між цими двома системами освіти і таким чином сприяли б створенню життєздатної, стійкої та функціональної двохгромадської і двохзональної федерації.

Як бачимо, для врегулювання кризи у Кіпрі продовжують прийматися на міждержавному рівні комплексні заходи, які пов’язані як з проблемами безпеки, так і з розвитком соціальних, економічних, культурних, освітніх та інших питань. Зусилля ООН наразі забезпечують мир між сторонами конфлікту на Кіпрі.