У Раді ООН з прав людини обговорили ситуацію у Грузії

Незважаючи на заходи, що вживаються, пандемія COVID-19 призвела до погіршення і без того важкої ситуації з правами людини в Грузії, особливо в Абхазії і Південній Осетії. У державі як і раніше не викорінено насильство на гендерному ґрунті, а в тюрмах застосовуються тортури. У двох непідконтрольних уряду районах процвітає дискримінація за етнічною ознакою, грузинам забороняють вчитися на рідній мові і вводять нові обмеження на пересування.

Про це йдеться в доповіді ООН по Грузії, яку 5 жовтня обговорили учасники 45-ї сесії Ради ООН з прав людини. У ній представлена ​​інформація про ситуацію в державі в цілому і в Абхазії і Південній Осетії, зокрема.

Автори доповіді відзначають, що минулорічні акції протесту в Грузії і поранення їх учасників мали значний вплив на політичну обстановку, породивши взаємні докори з боку, як правлячої партії, так і опозиції і, як наслідок, поляризацію в суспільстві.

Експерти привертають увагу до випадків насильства на гендерному ґрунті, закликають домагатися подальшого прогресу в боротьбі з дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації та не допускати тортур у в'язницях і слідчих ізоляторах.

Правозахисники ООН підкреслили, що ситуація в сфері прав людини в Грузії, як і в усьому світі, посилюється пандемією. Перший випадок коронавірусної інфекції в цій державіі було виявлено 26 лютого 2020 року. 21 березня 2020 року президент Грузії оголосила надзвичайний стан, який потім було продовжено до 23 травня. Влада своєчасно прийняла багато інших заходів і це дало свої результати: в Грузії - «один з найнижчих показників інфікування на душу населення в регіоні Європи і Центральній Азії».

Однак в Абхазії і Південній Осетії ще належить зробити багато для того, щоб і приборкати COVID-19, і забезпечити захист прав людини. У цих регіонах, на думку експертів ООН, зберігаються дискримінація за етнічною ознакою і обмеження на свободу пересування. Повної картини того, що відбувається у правозахисників немає, оскільки вони до сих пір не отримали доступу ні до Абхазії, ні в Південну Осетію. На численні листи Управління ООН з прав людини владі, що здійснює контроль в Абхазії і Південній Осетії, з Абхазії повідомили, що готові розглянути прохання про надання доступу після того, як їм буде надана можливість взяти участь у майбутній сесії Ради з прав людини. З Південної Осетії відповіді на листи не надходять. У даний час у цих двох районах працюють тільки установи ООН, які надають допомогу в боротьбі з COVID-19.

Незважаючи на відсутність доступу, в Управлінні все ж змогли зібрати інформацію про ситуацію з правами людини в Абхазії і Південній Осетії і прилеглих районах. Зокрема, правозахисники ООН отримали повідомлення про дискримінацію за етнічною ознакою, особливо щодо етнічних грузин. Так, надходять скарги про заборону грузинської мови в якості мови навчання в Абхазії і Південній Осетії.

Там також зберігаються і посилюються обмеження на пересування, в результаті чого багато людей позбавляються доступу до своєчасної медичної допомоги. В останні 12 місяців по адміністративних кордонів, які мають відношення до Абхазії і Південної Осетії, періодично проводилася так звана «прикордонна демаркація», у тому числі під час кризи COVID-19. Ця демаркація, серед іншого, передбачала установку загороджень з колючого дроту, «прикордонних знаків» і риття траншей. За даними уряду Грузії, з липня 2019 року в результаті цих дій жителі 50 сіл і їх околиць зіткнулися з серйозними обмеженнями на пересування, що особливо небезпечно в період пандемії.

У в'язницях Абхазії і Південної Осетії, згідно повідомленнями, що надійшли, вдаються до тортур, в цілому в цих районах панує атмосфера безкарності за серйозні порушення прав людини, що обертається зростанням напруженості та насильства.

У доповіді повідомляється, що в березні 2020 року в Абхазії вступило в силу положення про смертну кару за злочини, пов'язані з наркотиками. Цей крок, за словами експертів, йде врозріз із загальною тенденцією поступового скасування смертної кари у всьому світі. До того ж новий нормативний акт не відповідає міжнародним нормам, згідно з якими смертні вироки можуть виноситися тільки за «найтяжчі злочини».

У доповіді представлена ​​також інформація про процес, пов'язаний із з'ясуванням долі осіб, зниклих без вести в ході збройних конфліктів 1990-х років і 2008 року і в наступні роки. Станом на червень 2020 року в якості зниклих без вести все ще значилося понад 2300 осіб.

Автори доповіді представили цілий ряд рекомендацій щодо поліпшення ситуації з правами людини в Грузії. Ці рекомендації спрямовані як грузинському уряду, так і владі, що здійснює контроль в Абхазії і Південній Осетії.