У ЮНЕСКО чекають дозволу Баку на відправку експертів до Нагорного Карабаху

ЮНЕСКО готова направити до Нагорного Карабаху та у прилеглі райони місію з оцінки стану культурно-історичної спадщини, але не може цього зробити, оскільки до цих пір не отримали відповіді від влади Азербайджану.

«Для того, щоб ЮНЕСКО направила місію на місце, не вистачає тільки відповіді Азербайджану», - заявив Ернесто Оттоне, заступник Генерального директора ЮНЕСКО з питань культури і додав, що в Організації зверталися до влади Азербайджану вже не один раз, але безрезультатно.

Ще 20 листопада, нагадавши про зобов'язання Вірменії та Азербайджану щодо захисту культурної спадщини, в ЮНЕСКО виступили з ініціативою в якості першого кроку направити в Нагорний Карабах і його околиці групу незалежних експертів, яка провела б свого роду інвентаризацію всіх значущих культурних об'єктів. Її підтримали як співголови Мінської групи, яка займається врегулюванням нагірно-карабахського конфлікту, так і представники Вірменії та Азербайджану. Обидві держави є учасницями Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, відомої як Гаазька.

10-11 грудня Міжурядовий комітет з виконання Конвенції підтвердив необхідність незалежної оцінки стану культурних об'єктів у Нагірному Карабасі і в прилеглих районах. Члени Комітету звернулися до Вірменії і Азербайджану з проханням сприяти здійсненню цього завдання. Справа в тому, що, за умовами Конвенції 1954 року, для того щоб направити таку делегацію, необхідна згода обох сторін.

За словами Ернесто Оттоне, з кожним тижнем ситуація ускладнюється - в тому числі в зв'язку з погіршенням погоди.

«Охорона [культурного] спадщини - це важлива умова підтримання міцного миру, - сказав заступник глави ЮНЕСКО. - Ми сподіваємося на негайну відповідь Баку, яка дозволить перетворити в дію ті конструктивні дискусії, які відбулися в ході останніх тижнів».

Генеральний директор ЮНЕСКО Одре Азула ще в листопаді в бесідах з представниками Азербайджану і Вірменії зазначила універсальний характер культурної спадщини як свідчення історії і невід'ємної частини самобутності народів. Пославшись на Конвенцію 1954 року, вона нагадала, що «шкода, яка завдається культурних цінностей окремого народу, є збитком для культурної спадщини всього людства».