Виконання міжнародних зобов’язань України з міжнародного гуманітарного права: затверджено Інструкцію з МГП
Міністром оборони України 23 березня 2017 р. підписано Наказ № 164 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України», який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 червня 2017 р.
Як зазначає заступник Міністра закордонних справ України С. Кислиця у виступі на дебатах РБ ООН міністерського рівня щодо захисту цивільного населення та медичних закладів в умовах збройного конфлікту, Міністерством оборони України видано наказ, яким затверджено нову Інструкцію про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права в Збройних Силах України. Важливо, що позитивну динаміку в цьому питанні відзначають також провідні міжнародні інституції, зокрема Моніторингова місія ООН з прав людини.
Крім того, на Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України було покладено завдання застосування норм міжнародного гуманітарного права на території України, проведення моніторингу дотримання норм міжнародного гуманітарного права та вжиття заходів реагування на факти їхнього порушення, забезпечення виконання органами виконавчої влади міжнародних зобов’язань України щодо реалізації Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни та інших норм міжнародного гуманітарного права, а також участь у координаційних механізмах стосовно їхньої реалізації.
26 квітня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 329 «Про утворення Міжвідомчої комісії з питань застосування та реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні».
Міжнародне гуманітарне право (право збройних конфліктів) визначається в статті 1 Інструкції, як система міжнародно визнаних правових норм і принципів, що застосовуються під час збройних конфліктів, встановлюють права і обов’язки суб’єктів міжнародного права щодо заборони чи обмеження використання певних засобів і методів ведення збройної боротьби, забезпечення захисту жертв конфлікту та визначають відповідальність за порушення цих норм.
Інформацію щодо орієнтовного переліку основних багатосторонніх міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів України з міжнародного гуманітарного права наведено в додатку 1 до Інструкції.
Норми міжнародного гуманітарного права вступають у дію з початком збройного конфлікту або операції з підтримання миру і безпеки.
Обсяг зобов’язань сторони міжнародного збройного конфлікту (війни) визначається як нормами звичаєвого права, так і договірними нормами міжнародного гуманітарного права (далі - МГП), ратифікованими кожною стороною.
Під час збройного конфлікту неміжнародного характеру обсяг зобов’язань з дотримання МГП для сторін - учасників конфлікту (держава та антиурядові сили) визначається спільною статтею 3 Женевських конвенцій 1949 року та ІІ Додатковим протоколом 1977 року, іншими конвенціями, що ратифіковані державою, а також нормами звичаєвого міжнародного гуманітарного права.
Обсяг застосування МГП під час проведення операцій з підтримання миру і безпеки визначається нормами звичаєвого міжнародного гуманітарного права та обсягом і специфікою, які встановлює уповноважений орган (Генеральний секретар ООН, Рада Безпеки ООН, ОБСЄ, ЄС тощо).
Під час міжнародних збройних конфліктів застосування норм припиняється із загальним закінченням воєнних дій, а на окупованій території - із закінченням окупації, за винятком застосування щодо осіб, чиє звільнення, репатріація або влаштування будуть здійснені після цих строків. Ці особи мають перебувати під захистом відповідних положень Женевської конвенції та І Додаткового протоколу аж до їхнього звільнення, репатріації або влаштування.
Основне завдання МГП у відповідності до положень Інструкції вбачається в захисті осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях, а також тих, які перестали брати в них участь у результаті хвороби, поранення або будь-якої іншої причини, незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або інших ознак.
Для виконання цього завдання МГП:
визначає правовий статус осіб і об’єктів, які знаходяться у районі (зоні) ведення воєнних дій;
встановлює ряд обмежень у виборі засобів, методів ведення воєнних дій сторонами, що воюють;
регламентує права та обов’язки осіб, які знаходяться під захистом МГП;
встановлює відповідальність держави і окремих осіб за порушення його норм.
МГП також встановлює захист об’єктів, які не мають військового значення, обмежує сторони, що воюють, у виборі засобів і методів ведення війни.
У випадках, не передбачених міжнародними угодами, цивільні особи та комбатанти залишаються під захистом і дією загальних принципів міжнародного права, які базуються на сталих звичаях, принципах гуманності та вимогах суспільної свідомості.
У разі якщо актами законодавства України встановлено більш суворі обов’язки суб’єктів застосування МГП щодо заборони чи обмеження використання певних засобів і методів ведення військової боротьби або більш широкий обсяг захисту жертв збройних конфліктів, ніж ті, що встановлені МГП, застосовуються акти законодавства України.
