Які злочини підпадають під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду?

Міжнародна група Global Rights Compliance підготувала документ «Україна та Міжнародний кримінальний суд», в якому також визначаються злочини, які Міжнародний кримінальний суд (МКС) може розслідувати, за які він може притягувати до відповідальності і засуджувати, а саме: геноцид, злочини проти людяності і воєнні злочини.

Злочини відповідно до Римського статуту

МКС може розглядати три види злочинів: геноцид, воєнні злочини та злочини проти людяності. Для встановлення наявності злочину має бути наведено два основні компоненти: (i) контекстуальні (або «супровідні») ознаки складу злочину та (ii) окремі (окреме) діяння, вчинені в такому контексті. Контекстуальні ознаки складу злочину є вирішальними та відрізняють злочини загальнокримінальної спрямованості від міжнародних злочинів (наприклад, вбивство у порівнянні із вбивством як злочином проти людяності). Для вирішення питання щодо притягнення до відповідальності ці контекстуальні ознаки складу злочину мають бути доведені на додаток до конкретних діянь, які становлять реалізацію злочину. Залежно від конкретних злочинів і форм (або типів) співучасті, ці компоненти містять різні правові ознаки, які також мають бути доведені поза будь-яким обґрунтованим сумнівом. Про ці вимоги йтиметься нижче.

Геноцид

Хоча навряд чи це стосується ситуації в Україні, але для встановлення факту злочину геноциду необхідна наявність наступних контекстуальних елементів:

- повинно бути вчинено діяння, зазначене в ст.6 Римського статуту; і

таке діяння має бути вчинено з наміром знищити, повністю або частково, будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку.

До дій, зазначених в ст. 6, і які можуть розцінюватися як геноцид, належать: (i) вбивство членів певної групи; (ii) заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або тяжкої психічної шкоди членам групи; (iii) умисне створення для будь-якої групи умов життя, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення; (iv) вжиття заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню в групі; (v) насильницька передача дітей однієї національної, етнічної, расової або релігійної групи до іншої групи.

Злочини проти людяності

Контекстуальні елементи

Злочинам проти людяності властиві наступні контекстуальні елементи:

● здійснення «нападу»; ● напад був широкомасштабний або систематичний; ● напад було спрямовано проти цивільних осіб; ● напад було здійснено відповідно до або на виконання державної політики зі здійснення такого нападу; ● Існує "причинно-наслідковий" зв'язок між можливим злочином та нападом; ● Обвинувачений знав про напад та спосіб, у який його дії становили частину того нападу.

«Елементи злочинів» МКС частково визначають, що:

[…] положення [стаття 7] відповідно до статті 22, повинні суворо тлумачитися з урахуванням того, що злочини проти людяності […] є одними з найбільш тяжких злочинів, що викликають стурбованість міжнародного співтовариства в цілому, обумовлюють і тягнуть за собою індивідуальну кримінальну відповідальність і передбачають вчинення діяння, яке є неприпустимим відповідно до загальноприйнятих норм міжнародногоправа, визнаними основними правовими системами світу. […] Останні два елементи кожного злочину проти людяності описують контекст, в якому поведінка повинна мати місце. Ці елементи уточнюють, що мають бути наявні участь у широкомасштабному або систематичному нападі на цивільне населення та обізнаність про напад. Однак останній елемент не слід тлумачити як такий, що потребує доведення того, що виконавець був обізнаний про всі характеристики нападу або точні деталі плану чи політики держави чи організації. У випадку широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення формулювання умислу в останньому елементі вказує, вимоги до суб’єктивної сторони виконані, якщо виконавець мав намір сприяти такому нападу.

Вимоги стосовно наявності «широкомасштабності або систематичності» та «цілеспрямованої політики» є неподільними. По-перше, елемент «широкомасштабності або систематичності» зазвичай називають «альтернативним» – напад має бути або широкомасштабним, або систематичним. Терміни «широкомасштабний» чи «систематичний» не застосовуються до окремих діянь (таких як вбивство або переслідування), а лише до нападу в цілому. «Широкомасштабність» стосується потерпілих і масштабу нападу, тобто коли встановлено, що це широкомасштабний напад, з'ясовано кількість потерпілих від цього нападу; зокрема, напад «має бути масовим, багатократним, здійсненим у сукупності зі значною серйозністю і спрямованим проти великої кількостіпотерпілих». Це також може бути напад, здійснений на невеликій або великій території, але спрямований проти великої кількості цивільних осіб. В контексті широкомасштабного нападу вимога про наявність державної політики означає, що напад має бути організованим та здійснюватися за відповідним зразком.

Як альтернатива, поняття «систематичний» стосується організаційної природи актів насильства та відсутності ймовірності їх випадкової реалізації. Систематичний характер нападу може «часто виражатися через типовість злочинів, що означає регулярне невипадкове повторення подібної злочинної поведінки». Іншими факторами, які можуть бути актуальними для оцінки, чи був напад систематичнимє залучення значних державних або приватних ресурсів і співучасть представників органів політичної та (або) військової влади високого рівня.

Крім того, політика стосується, по суті, того факту, що держава чи організація має намір здійснити напад на цивільне населення – незалежно від того, чи вдавшись до дії, чи шляхом навмисної бездіяльності. МКС не вимагає наявності формального плану. Виражена сильна мотивація не є дуже важливою. Наявність спланованого, спрямованого чи організованого нападу на відміну від спонтанних або спорадичних актів насильства буде достатньо для забезпечення відповідності цьому критерію. У більшості випадків наявність політики у держави чи організації, з-поміж-іншого, випливатиме з наявності повторюваних дій в одній і тій самій послідовності чи підготовчих або мобілізаційних заходів, організованих або скоординованих державою чи організацією. Така політика має передбачати багаторазове вчинення відповідних діянь. Вона також має бути спрямована проти будь-якого цивільного населення. Цивільне населення має бути першочерговою ціллю нападу, а не випадковою.

Не завжди легко помітити різницю між критеріями «систематичність» та «державна політика». Якщо напад, спрямований проти цивільних осіб, відбувається за певним зразком, то це може свідчити про наявність державної політики нападу відповідно до зразка. Це, у свою чергу, доводить систематичність нападу. Проте наявність «державної політики» не є такою суворою вимогою, як «систематичність». Длятого, щоб встановити наявність «державної політики» необхідно лише довести, що держава чи організація мала намір здійснити напад на цивільне населення. Проте поняття систематичності дозволяє визначити природу нападу та закономірність послідовного здійснення або повторення, чи безперервного вчинення взаємопов’язаних, невипадкових актів насильства, які встановлюють наявність злочину проти людяності.

Приклади «широкомасштабності або систематичності»

Два ілюстративні приклади елементів «широкомасштабності або систематичності» походять із справи Гбагбо і справи Руто, Косґі і Санґа, розглянутих МКС.

Прокурор проти Гбагбо

У справі Гбагбо Суд видав чітке керівництво стосовно злочинів проти людяності. Вважалося, що Гбагбо несе відповідальність за скоєння таких злочинів проти людяності, як вбивство, зґвалтування та інші нелюдські діяння або за вчинення замахів на вбивство та переслідування. Прокурор взяв за основу справи злочини, наведені нижче, скоєні під час чотирьох окремих інцидентів у м. Абіджан (Abidjan):

● напади 16–19 грудня 2010 року, пов’язані з протестами біля будівлі івуарійського радіо й телебачення (Ivorian Radioand Television), внаслідок яких було вбито 45 осіб, зґвалтувано 16 жінок і дівчат, а також завдано поранень щонайменше 54 особам; ● напад 3 березня 2011 року на учасниць жіночого протесту в районі Абобо (Abobo), внаслідок якого 7 осіб було вбито і 3 поранено; ● обстріл ринку в районі Абобо та його околиць 17 березня 2011 року, внаслідок якого було вбито щонайменше 40 осіб і 60 поранено; ● напад у районі Йопугон (Yopougon) орієнтовно 12 квітня 2011 року, внаслідок якого було вбито 75 осіб, зґвалтовано 22 жінки та завдано поранень 2 особам.

Крім того, було висунуто обвинувачення в інших діяннях, включно з випадками зґвалтування 16 грудня 2010 року під час протесту й протягом наступних днів, а також 25 лютого 2011 року, коли було ймовірно зґвалтовано 9 жінок.Також спостерігалось придушення протесту, включно із вбивством до 12 осіб під час протестів у період з 27–29 листопада2010 року та вбивством учасників протесту на додаток до поранення інших осіб 4 грудня 2010 року. Перелік інших діянь охоплював захоплення будівель, що призвели до смерті, і 22 інших інциденти, які охоплювали відкриття вогню проти цивільного населення, вбивство цивільних осіб, викрадення та утримання осіб у військових таборах, а також такі діяння як спалення людей живцем, грабежі та вбивство осіб під час мінометного обстрілу.

Палата розглянула питання, чи випливало з цього, що напад на цивільних осіб був широкомасштабним або систематичним. Вона встановила, що напад був масовим за своєю природою та, відповідно, широкомасштабним, оскільки він:

● охоплював велику кількість діянь; ● був спрямованим проти значної кількості осіб; ● тривав протягом періоду понад чотири місяці; ● вразив усе місто Абіджан – мегаполіс, який налічує понад три мільйони жителів.

З огляду на кумулятивний ефект цієї послідовності насильницьких дій Палата висловила думку, що були суттєві підстави вважати, що напад був «широкомасштабним» відповідно до визначення у статті 7(1) Статуту.

Крім того, було встановлено, що цей напад був систематичним, оскільки докази свідчили про наявність суттєвих підстав вважати, що:

- підготовчих заходів щодо здійснення нападу було вжито заздалегідь. Підготовчих заходів було вжито в політичній площині, вдаючись до хабарництва й, консолідувавши контроль над важелями влади, а також у військовій площині для отримання зброї та бойової техніки;

- цей напад було сплановано і скоординовано. Планування було здійснено за допомогою проведення регулярних зустрічей. Також було забезпечено регулярні інструктажі через Генеральний штаб Збройних Сил та безперешкодний потік інформації, завдяки чому Ґбаґбо (Gbagbo) залишався посвяченим у подробиці ситуації. Також є підстави вважати наявним зв'язок з мобілізацією молоді з метою насильницьких дій та відсутністю санкцій чи запобігання насильству.

Крім того, акти насильства, проаналізовані Палатою, свідчили про наявність чіткого алгоритму прояву насильства, спрямованого на учасників демонстрацій на підтримку Уаттари (Ouattara) чи активістів, а також (у більш загальній перспективі) райони, жителів яких вважали прихильниками Алассана Уаттари (Alassane Ouattara), таких як мусульман.

Прокурор проти Уільяма Самуеля Руто (William Samoei Ruto), Генрі Кіпроно Косґі (Henry Kiprono Kosgey) та Джошуа Арапа Санґи (Joshua Arap Sang)

Прокурор стверджував, що кожен з нижченаведених злочинів був скоєний щонайменше одним з обвинувачених, кваліфікуючи їх як злочини проти людяності в контексті широкомасштабного чи систематичного нападу на представників цивільного населення:вбивство; депортація чи насильницьке переміщення; переслідування за політичною належністю, підозра у скоєнні вбивства, катуванні та депортації чи насильницькому переміщенні населення. Як стверджують, це відбувалось у місцевостях, серед яких м. Турбо (Turbo), район м. Елдорет (Eldoret) із прилеглими районами (Хурума (Huruma), Кіамбаа (Kiambaa), Кімуму (Kimumu), Лангас (Langas) та Ямумбі (Yamumbi)), м. Капсабет (Kapsabet) і Нанді Хіллз (NandiHills) у районі Уасин Гішу (Uasin Gishu) та районах Нанді (Nandi) Республіки Кенія.

Справа стосувалася насильства на виборах у зв’язку з подіями, що розгорнулись відразу після оголошення результатів президентських виборів (зокрема 30 грудня 2007 року – 16 січня 2008 року). Такі насильницькі дії охоплювали вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, переміщення та пошкодження майна. У справі стверджувалось, що напад був вчинений з дотриманням єдиної узгодженої злочинної стратегії різними групами народу календжін (Kalenjin) у різних містах. Стверджують, що напад був спрямований проти цивільних осіб, зокрема – етнічних груп, яких вважали прихильниками Партії національної єдності (ПНЄ чи PNU, Party of National Unity) (здебільшого представники етнічних груп Кікуйю (Kikuyu), Камба (Kamba) та Кісіі (Kisii).

Палата висловила думку, що існував план покарати прихильників ПНЄ (PNU), якщо вибори 2007 року були сфальсифіковані, зосередившись на вигнанні таких осіб з певних місцевостей. Є підстави вважати, що для виконання плану було творено мережу виконавців злочинів. Ця мережа, як вбачається, мала структуру командування та встановлену ієрархію. Крім того, вбачається, що вона володіла засобами для здійснення широкомасштабного чи систематичного нападу на цивільне населення, оскільки її члени мали доступ до значного обсягу капіталу, стрілецької зброї, примітивної зброї та людських ресурсів і використовували їх.

Палата підійшла до тесту на «широкомасштабність» або «систематичність» окремо. Вона встановила, що були суттєві підстави вважати, що напад був широкомасштабним. Докази, розглянуті в цілому, свідчили про те, що напад був масовим, характеризувався високою частотою, був здійснений колективно зізначним ступенем серйозності, а також був спрямований на значну кількість потерпілих серед цивільного населення. Суд висловив думку, що «про це свідчать географічні межі нападу, який охопив чотири різних місцевості у двох районах (Уасин Гішу та Нанді) провінції Ріфт-Валлі (Rift Valley Province)». У зазначених в обвинуваченнях місцевостях показник масштабності згарищ та зруйнованої власності, тілесних ушкоджень і вбивств був одним із найвищих по всій території Кенії. Як наслідок, у районах Уасин Гішу та Нанді було зареєстровано кількість потерпілих, що була однією з найбільших серед показників рівня насильства в післявиборчий період у Кенії. Насильство в районі Уасин Гішу (який охоплює м. Турбо, район м. Елдорет із прилеглими районами) призвело до смерті понад 230 осіб, заподіяння тілесних ушкоджень 505 особам і переміщення понад 5000 осіб. У районі Нанді (який охоплює м. Капсабет і Нанді Хіллз) щонайменше 7 осіб було вбито й кілька будинків та об'єктів господарської діяльності було розграбовано і спалено. Тисячі людей в м. Капсабет і Нанді Хіллз були змушені шукати притулку у відповідних поліцейських відділках або таборах для внутрішньо переміщених осіб у прилеглих районах. Як наслідок, було встановлено, що напад відповідав критеріям тесту на «широкомасштабність».

Крім того, Палата встановила, що були суттєві підстави вважати, що напад був «систематичним». Спочатку Палата нагадала, що напад є систематичним, коли він передбачає «організований характер актів насильства і неможливість їх випадкового виникнення». По-перше, Палата встановила, що під час підготовчого етапу нападу, а також під час його вчинення координатори відповідали за визначення будинків, які належали прихильникам ПНЄ для нападу в різних цільових місцевостях. Деякі з цих координаторів були згодом дислоковані на місцях, щоб надати підтримку виконавцям злочинів і забезпечити напад на обране майно та його спалення, а також переслідування прихильників ПНЄ. По-друге, докази вказували на те, що злочинці підійшли до цільових місцевостей одночасно у великих кількостях і з різних напрямків, на транспортних засобах, пішки чи обома способами. По-третє,виконавці злочинів встановили блокпости навколо таких місцевостей з метою перехоплення прихильників ПНЄ в разі їх спроби втекти, щоб зрештою вбити їх. На завершення, під час фактичного вчинення нападу виконавці злочинів застосовували бензин та інший легкозаймистий матеріал для систематичного спалення майна, що належало прихильникам ПНЄ.

Таким чином, Палата встановила, що були суттєві підстави вважати, що напади, вчинені злочинцями у період 30 грудня 2007 року – 16 січня 2008 року на представників спільнот, яких вважали прихильниками ПНЄ, були широкомасштабними й систематичними. Обвинувачення проти Рути й Санґа були підтверджені.

Види злочинів проти людяності.

Окремі діяння, що становлять злочини проти людяності, є менш масштабними, ніж воєнні злочини. До них належать:

- вбивство, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: злочинець вбив одну або більше осіб; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- винищення, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: злочинець вбив одну або більше осіб, у тому числі шляхом створення умов життя, розрахованих на винищення частини населення; діяння становило масове вбивство представників цивільного населення чи було вчинене в межах такого масового вбивства; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- поневолення, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: суб’єкт злочину здійснював будь-які чи всі правомочності, властиві праву власності щодо однієї чи більше осіб, зокрема через придбання, продаж, позику чи обмін такої особи чи осіб, або через застосування до них подібного ступеня позбавлення волі; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- депортація чи насильницьке переміщення населення, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: суб'єкт злочину – без підстав, що допускаються міжнародним правом – здійснив депортацію чи насильницьке переміщення однієї або кількох осіб в іншу державу чи місцевість, вдавшись до виселення або інших примусових дій; присутність таких осіб у районі, з якого вони були депортовані чи переміщені, була законною;суб’єкт злочину знав про фактичні обставини, які обумовлювали законність такої присутності; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- тюремне ув'язнення чи інше жорстоке позбавлення фізичної волі, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: злочинець ув'язнив одну або декількох осіб або іншим способом жорстоко позбавив їх фізичної волі; тяжкість вчинених діянь була такою, що являла собою порушення основних норм міжнародного права; суб’єкт злочину знав про фактичні обставини, які обумовлювали тяжкість поведінки. o Вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- катування, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: злочинець навмисно заподіяв біль або страждання фізичні або психічні одній чи більше особам; така особа або особи перебували під вартою або під контролем злочинця; такий біль чи страждання не виникли лише внаслідок законного покарання (та не були властивими чи пов’язаними з ними); вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- зґвалтування, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: суб’єкт злочину посягнув на тіло особи, вчинивши діяння, наслідком якого було проникнення (навіть зовсім незначне) в будь-яку частину тіла потерпілого чи суб’єкта злочину статевим органом, або ж проникнення в анальний чи генітальний отвір потерпілого будь-яким предметом чи будь-якою частиною тіла; таке посягання було скоєне з застосуванням сили чи з загрозою застосування сили або примусу (наприклад, викликаною страхомперед насильством, грубим примусом, затриманням, психологічним тиском або зловживанням владою щодо потерпілого чи іншої особи, або використанням атмосфери, яка характеризується примусом), або ж таке посягання було скоєно щодо особи, нездатної дати справжню згоду; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- сексуальне рабство, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: суб’єкт злочину здійснював будь-які чи всі правомочності, властиві праву власності щодо однієї чи більше осіб, зокрема через придбання, продаж, позику чи обмін такої особи чи осіб, або застосування до них подібного ступеня позбавлення волі; суб’єкт злочину спричинив участь такої особи (чи осіб) в одному чи більше актах сексуального характеру; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та o Суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- примушування до проституції, кваліфікований як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: суб’єкт злочину спричинив участь однієї чи більше осіб в одному чи більше актах сексуального характеру, застосувавши силу або вдавшись до загрози застосування сили чи примусу (наприклад, викликаної страхом перед насильством, грубим примусом, затриманням, психологічним тиском або зловживанням владою щодо такої особи (чи осіб) або ж іншої особи) чи скориставшись атмосферою, що характеризується примусом, або нездатністю такої особи чи осіб дати справжню згоду; суб’єкт злочину (чи інша особа) одержав або очікував одержати матеріальну чи іншу вигоду в обмін на акти сексуального характеру, або ж у зв'язку з ними; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- примусова вагітність, кваліфікована як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: суб’єкт злочину позбавив волі одну чи більше жінок, які завагітніли насильно, з метою зміни етнічного складу будь-якого населення чи скоєння інших серйозних порушень міжнародного права; o Вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- примусова стерилізація, кваліфікована як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: суб’єкт злочину позбавив одну чи більше осіб природної здатності до відтворення; діяння не було ні виправдане медичним чи стаціонарним лікуванням потерпілої особи чи осіб, ані здійснене за їх справжньою згодою; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- сексуальне насильство, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: суб’єкт злочину вчинив акт сексуального характеру щодо однієї чи більше осіб чи спричинив участь однієї чи більше осіб в акті сексуального характеру, застосувавши силу, або вдавшись до загрози застосування сили чи примусу (наприклад, викликаної страхом перед насильством, грубим примусом, затриманням, психологічним тиском або зловживанням владою щодо такої особи (чи осіб) або ж іншої особи) чи скориставшись атмосферою, що характеризується примусом, або нездатністю такої особи чи осіб дати справжню згоду;тяжкість такого діяння можна порівнювати з тяжкістю будь-якого іншого діяння, визначеного у п.1(є) ст. 7 Статуту;суб’єкт злочину знав про фактичні обставини, які обумовлювали тяжкість такого діяння;вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- переслідування, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: суб’єкт злочину всупереч міжнародному праву жорстоко позбавив одну або декількох осіб основних прав; суб’єкт злочину вчинив такі дії проти особи або осіб за ознакою приналежності до певної групи або спільноти або проти групи або спільноти як такої; таке переслідування було здійснено за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, гендерними ознаками, як це визначено в пункті 3 ст. 7 Статуту, або з інших причин, які в усіх країнах визнаються неприпустимими відповідно до міжнародного права; діяння було вчинене у зв'язку з будь-яким актом, передбаченим у пункті 1 статті 7 Статуту, чи з будь-яким злочином, що підпадає під юрисдикцію Суду; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; тасуб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення;

- насильницьке зникнення людей, кваліфіковане як злочин проти людяності. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: злочинець: (i) Заарештував, затримав або викрав одну чи більше осіб чи (ii) відмовився визнати факт арешту, затримання або викрадення такої особи чи осіб, чи надати інформацію про долю або місцезнаходження зазначеної особи чи осіб; або: (i) такий арешт, затримання чи викрадення супроводжувались або відбулись під час відмови визнати факт позбавлення волі, чи надати інформацію про долю або місцезнаходження такої особи чи осіб, або (ii) така відмова відбулась до чи під час зазначеного позбавлення волі; суб’єкту злочину було відомо, що: (i) такий арешт, затримання чи викрадення супроводжуватиметься (за звичайного перебігу подій) відмовою визнати факт позбавлення волі чи надати інформацію про долю або місцезнаходження такої особи чи осіб, або (ii) така відмова супроводжувалась або відбулась під час позбавлення волі; такий арешт, затримання або викрадення було здійснено за допомогою чи за погодженням, за підтримки чи за згодою держави або політичної організації; така відмова визнати зазначене позбавлення волі чи надати інформацію про долю або місцезнаходження такої особи чи осіб відбулась за допомогою чи за погодженням або за підтримки такої держави чи політичної організації; суб’єкт злочину мав намір позбавити таку особу чи осіб захисту закону на тривалий період;

- злочин проти людяності, кваліфікований як інші нелюдські діяння. Для доведення вчинення такого діяння Прокурор МКС повинен довести наявність наступних елементів: злочинець заподіяв сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень або серйозних ушкоджень психічному чи фізичному здоров'ю шляхом вчинення нелюдських діянь; тяжкість такого діяння можна порівнювати з тяжкістю будь-якого іншого діяння, визначеного у п.1 ст. 7 Статуту; суб’єкт злочину знав про фактичні обставини, які обумовлювали тяжкість діяння; вчинене діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення; та суб’єкт злочину знав, що таке діяння було чи мало бути вчинене в межах широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення.