Захист міжнародним гуманітарним правом символів Червоного Хреста і Червоного Півмісяця: від збройних конфліктів до відеоігор

Червоний Хрест і Червоний Півмісяць на білому тлі належать до числа небагатьох знаків, які легко впізнають люди в усьому світі. Створені спочатку для позначення санітарних служб збройних сил і забезпечення захисту хворих та поранених, вони поступово перетворилися в символи неупередженої гуманітарної допомоги, що надається всім, хто страждає. Однак, та обставина, що якась особа, організація або компанія беруть участь або бажають брати участь у наданні гуманітарної допомоги, сама по собі не дає їм права використовувати під час проведення своєї діяльності емблему Червоного Хреста або Червоного Півмісяця. Використання цих емблем регулюється Женевськими конвенціями про захист жертв війни 1949 р. та Додатковими протоколами до них 1977 року, а також внутрішнім законодавством кожної держави (Див.: Защита эмблем красного креста и красного полумесяца).

Вже більше ста років Червоний хрест і Червоний півмісяць стоять на службі у людства, забезпечуючи захист жертв збройних конфліктів, а також тих, хто надає їм допомогу. У грудні 2005 року була створена додаткова емблема Червоного кристала, яка використовується нарівні з емблемами Червоного Хреста і Червоного півмісяця.

Історичний шлях визнання, регламентації та захисту цих емблем розпочався у 1859 р. До дев’ятнадцятого століття у кожній країні були свої символи, що використовувалися медичними службами збройних сил. Ці символи не мали широкої популярності, рідко користувалися повагою і не мали жодної юридичної охорони. У другій половині дев’ятнадцятого століття, швидкий розвиток виробництва вогнепальної зброї призвів до значного зростання числа вбитих і поранених під час війни. 24 червня 1859 р. йшла війна за возз’єднання Італії. Під час приватної поїздки громадянин Швейцарії Анрі Дюнан опинився у місті Сольферіно. Там він став свідком трагедії більш ніж 45-ти тисяч покинутих напризволяще солдат, які загинули або отримали поранення на полі бою. Повернувшись до Женеви, Анрі Дюнан почав писати книгу, в якій запропонував значно розширити масштаби допомоги жертвам війни. У 1862 році була опублікована книга «Спогади про Сольферіно». У цій книзі висловлювалося дві пропозиції:

- створити в мирний час в кожній країні групу добровольців для надання допомоги жертвам під час війни;

- домогтися того, щоб країни дали свою згоду забезпечити захист добровольців служби першої допомоги, а також поранених на полі бою.

Перша пропозиція лягла в основу створення національних товариств, які сьогодні існують у 183 країнах. Друга - в основу створення Женевських конвенцій, які підписані сьогодні 192 державами.

17 лютого 1863 року Комітет з п’яти членів (майбутній Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ)) зустрівся для вивчення пропозицій Анрі Дюнана. Однією з основних цілей присутніх було прийняття єдиної відмітної емблеми, використання якої було б підкріплене законом і забезпечувало поважне ставлення до медичної служби збройних сил, добровольцям товариств першої допомоги, а також до жертв збройних конфліктів. Емблема повинна була бути простою, добре помітною з великої відстані, всім відомою і однаковою, як для союзників, так і для ворогів. Вона повинна була бути єдиною для всіх і користуватися загальним визнанням.

26 жовтня 1863 року була скликана перша міжнародна конференція. На ній були присутні делегати з 14 країн. Було прийнято десять резолюцій, які регламентували створення товариств допомоги пораненим солдатам - майбутні товариства Червоного Хреста, і в наслідок товариства Червоного Півмісяця. Крім цього, конференція також прийняла емблему Червоного Хреста на білому тлі в якості єдиної відмітної емблеми.

У серпні 1864 року Дипломатична конференція, скликана з метою переробки прийнятих в 1863 році резолюцій в договірні норми, прийняла першу Женевську конвенцію. Саме так народилося сучасне гуманітарне право. Перша Женевська конвенція визнала червоний хрест на білому тлі в якості єдиної відмітної емблеми. Емблема повинна була відображати нейтральність медичної служби збройних сил і позначити захист, яка їй надається. Прийнята емблема представляла собою зворотні кольори швейцарського прапора. Отримана в результаті емблема мала ту перевагу, що вона легко відтворювалася і була пізнавальною з великої відстані, оскільки мала контрастні кольори.

Під час російсько-турецької війни 1876-1878 рр. Османська імперія оголосила про те, що має намір використовувати емблему Червоного півмісяця на білому тлі замість емблеми Червоного Хреста. Поважаючи емблему Червоного Хреста, влади Османської імперії дотримувалися думки, що червоний хрест, за своєю природою, є образливим для мусульманських солдатів. Емблема Червоного Півмісяця була тимчасово схвалена для використання до завершення конфлікту.

Після Першої світової війни в 1929 році була скликана Дипломатична конференція для перегляду Женевських конвенцій. Турецька, перська і єгипетська делегації звернулися до Конференції з проханням про визнання емблем Червоного Півмісяця, а також Червоного Лева і Сонця. Після тривалих дискусій учасники Конференції погодилися визнати ці емблеми як відмітні емблеми на додаток до емблеми Червоного Хреста. Однак для того, щоб уникнути подальшого збільшення числа емблем, Конференція обмежила число країн, які можуть використовувати ці емблеми вищезгаданими трьома державами, які їх вже використовували. Відповідно до Женевських конвенцій три відмінні емблеми мають рівний статус.

Сьогодні 151 національне товариство використовує емблему Червоного Хреста і 32 національних товариств - емблему Червоного Півмісяця, а в Ізраїлі використовують емблему Червоного Щита Давида.

Дипломатична конференція, скликана в 1949 році для перегляду Женевських конвенцій після закінчення Другої світової війни, вивчила три пропозиції щодо вирішення питання про емблеми:

- пропозиція Нідерландів про введення нової єдиної емблеми;

- пропозиція повернутися до використання єдиної емблеми Червоного Хреста;

- пропозицію Ізраїлю визнати нову емблему Червоного Щита Давида, яка використовувалася в якості відмітної емблеми медичної служби збройних сил Ізраїлю.

Всі три пропозиції були відкинуті. Конференція висловила свій протест проти збільшення числа захисних емблем. Емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця і Червоного Лева і Сонця залишаються єдиними визнаними емблемами.

У 1980 р. Ісламська Республіка Іран оголосила про те, що вона відмовляється від свого права на використання емблеми Червоного Лева і Сонця і буде надалі використовувати емблему Червоного Півмісяця у якості відмітної емблеми медичної служби збройних сил. Однак Іран зарезервував за собою право повернутися до емблеми Червоного Лева і Сонця, якщо в майбутньому будуть визнані будь-які нові емблеми.

Дебати про емблеми продовжилися і після рішення, прийнятого в 1949 році. Ряд країн і діючих на їх території товариств допомоги все ще хотіли використовувати національні емблеми або ж обидві емблеми Червоного Хреста і Червоного Півмісяця одночасно. До дев'яностих років виникли також побоювання з приводу поваги нейтральності Червоного Хреста і Червоного Півмісяця під час декількох складних збройних конфліктів. У 1992 році президент МКЧХ виступив з публічним закликом про створення додаткової емблеми, позбавленої будь-яких національних, політичних або релігійних конотацій.

Міжнародна конференція Червоного Хреста і Червоного Півмісяця 1999 року підтримала пропозицію про формування спільної робочої групи з представників держав і національних товариств для вироблення всеосяжного і довгострокового вирішення питання про емблему, прийнятного для всіх сторін як в змістовному, так і в процедурному плані.

У 2000 р. робоча група прийшла до розуміння того, що історія більшості держав і національних товариств нерозривно пов'язана з використанням емблем Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Таким чином, єдиним варіантом вирішення, яке влаштувало б усі сторони, було прийняття третьої додаткової емблеми, позбавленої національних, політичних або релігійних конотацій.

Дизайн нової емблеми повинен був дозволити використовувати її національним товариствам:

- розмістити в центрі нової емблеми червоний хрест або червоний півмісяць;

- розмістити в центрі нової емблеми і червоний хрест, і червоний півмісяць;

- розмістити в центрі нової емблеми будь-який інший символ, який використовується даними національним товариством і був переданий державі-депозитарію Женевських конвенцій і МКЧХ.

У грудні 2005 року під час Дипломатичної конференції в Женеві, держави прийняли Третій Додатковий протокол до Женевських конвенцій, що регламентує використання додаткової емблеми поряд з емблемами Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Нова емблема, відома під назвою емблеми Червоного Кристала вирішує кілька проблем, з якими стикалися протягом цілого ряду років. В тому числі:

- можливість для країн, які не бажають приймати емблему Червоного Хреста або емблему Червоного Півмісяця, приєднатися до Руху і стати його повноправними членами шляхом використання емблеми Червоного Кристала;

- можливість використовувати Червоний Хрест і Червоний Півмісяць одночасно.

У червні 2006 року в Женеві була скликана Міжнародна конференція Червоного Хреста і Червоного Півмісяця для зміни Статуту Руху внаслідок прийняття нової додаткової емблеми.

14 січня 2007 року набрав чинності Третій Додатковий протокол до Женевських конвенцій 1949 роки (це сталося через шість місяців після того, як його ратифікували перші дві країни), що завершило процес створення додаткової емблеми для використання урядами та Міжнародним рухом Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. (Див.: История создания эмблем).

Можливо, колись Червоний Кристал витіснить інші емблеми національних товариств і, таким чином, вдасться позбутися від релігійних асоціацій, пов'язаних з емблемою. Але поки що нова емблема практично майже не використовується, а часом навіть скептично сприймається.

Емблемою МКЧХ є Червоний Хрест, а емблемою Федерації - Червоний Хрест поруч з Червоним Півмісяцем.

Виділяють дві мети використання емблеми:

- використання її з пізнавальної метою, як відмітний знак, як в мирний, так і у воєнний час показує, що дана людина або дане майно певним чином пов’язані з МКЧХ та Міжнародним рухом Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Наприклад, делегати МКЧХ зазвичай носять на грудях бейдж з емблемою червоного хреста;

- використання емблеми із захисною метою є наочним проявом захисту, що надається Женевськими конвенціями 1949 р. медичному персоналу, госпіталям, медичному транспорту тощо. Так, вивішувані на госпіталях (медичних установах) великі білі полотнища з червоним хрестом або червоним півмісяцем під час збройного конфлікту покликані захистити від обстрілів і бомбардувань.

У період збройного конфлікту емблему як захисний знак можуть використовувати тільки військово-медичні служби, цивільні лікарі і лікарні, організації Червоного Хреста і Червоного Півмісяця і, за деяких умов - інші добровільні товариства допомоги, визнані урядом.

Розрізняють три основних види незаконного використання емблеми:

- імітація, коли використовується такий знак, який через його форми і (або) кольору можна сплутати з емблемою;

- незаконне привласнення права використовувати емблему, перш за все, про використання емблеми організаціями або особами, які не мають на це права (наприклад, комерційними аптеками, приватними особами);

- віроломство, яке полягає у використанні емблеми в період збройного конфлікту з метою захистити комбатантів і військову техніку. Віроломне використання емблеми може розглядатися як серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, тобто як воєнний злочин, тому що створює загрозу для всієї системи захисту, організованої в рамках міжнародного гуманітарного права.

Закон України про символіку Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала в Україні 2010 р. визначає порядок та умови використання і захисту символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала на території України відповідно до вимог Женевських Конвенцій про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року та Додаткових протоколів до них від 8 червня 1977 року та 8 грудня 2005 року, а також Правил по використанню емблем червоного хреста або червоного півмісяця національними Товариствами, ухвалених XX Віденською Міжнародною конференцією Червоного Хреста 1965 року та переглянутих Радою делегатів у Будапешті у 1991 році, і Резолюції 1, прийнятої на XXIX Міжнародній конференції Червоного Хреста і Червоного Півмісяця у 2006 році.

Використання емблем Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в комерційних цілях заборонено. З цією проблемою зіткнулися творці відеогри управління в’язницею Prison Architect, оскільки британський комітет Червоного Хреста вимагав прибрати їх логотип з гри. Автори Prison Architect отримали електронного листа від британського комітету Червоного Хреста, в якому представники організації висловили своє невдоволення наявністю у грі їхньої офіційної емблеми - Червоного Хреста на білому тлі. Геймери вже давно звикли до такого позначення аптечок, але, як виявилося, його використання на території Великобританії в комерційний цілях є незаконним.

«Використання емблеми Червоного Хреста обмежено Женевськими конвенціями про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року. Несанкціоноване використання даного знаку на території Сполученого Королівства є злочином. Червоний Хрест не є символом швидкої допомоги, першої допомоги, медичних і суміжних професій. Даний символ не можна використовувати в комерційних цілях, наприклад, для реклами», - йдеться в листі Комітету Червоного Хреста.

Щоб уникнути можливих проблем автори Prison Architect оперативно відреагували на вимогу гуманітарної організації, замінивши червоний колір логотипу зеленим. Це вже не перший подібний випадок. Зі схожою проблемою свого часу зіткнулися творці шутера Halo. В результаті їм довелося замінити червоний хрест на аптечках буквою H. (Див.: Червоний Хрест заборонив використовувати свій символ у відеоіграх).