Захист релігійних прав та свобод в Україні в умовах змін 2019–2020 рр.: національний та європейський досвід
Львівський центр міжнародного права та прав людини підготував звіт «Захист релігійних прав та свобод в Україні в умовах змін 2019–2020 рр.: національний та європейський досвід», його авторами є Маркіян Бем, Ольга Никорак, Іван Городиський. Звіт був підготовлений завдяки підтримці Фонду прав людини Посольства Королівства Нідерландів в Україні. На основі аналізу національної судової та адміністративної практики, європейських правових стандартів, повідомлень в медіа та особистих інтерв’ю автори Звіту дослідили юридичні та праволюдинні проблеми та виклики, які існують в сфері релігійних прав та свобод в Україні. На основі проведеного дослідження сформульовано висновки щодо відповідності національного законодавства та правозастосовної практики міжнародним стандартам в сфері релігійних прав та свобод. Запропоновано висновки та сформульовано рекомендації стосовно подальшого вдосконалення правового регулювання в Україні у цій сфері.
Звіт складається з трьох розділів та додатків. Перший розділ присвячений аналізу судової та адміністративної практики захисту релігійних прав та свобод зміни конфесійної приналежності релігійних організацій України за період 01.02.2019 – 31.08.2020. У другому розділі аналізуються міжнародні та європейські стандарти захисту права на свободу віросповідання. Третій розділ міститьвисновки та рекомендації щодо подальшого вдосконалення законодавства та правового регулювання в сфері релігійних прав та свобод в Україні.
На початку проекту дослідницька команда поставила перед собою кілька головних цілей. Найперше, вивчити юридичну детермінованість і ґенезу тих конфліктів, які виникли в українському національному правовому полі щодо релігійних прав і свобод у 2018-2019 рр. По друге, ставилася ціль надати юридичну оцінку судової та адміністративної практики в цій сфері та їхньої ефективності. Третьою метою було проаналізувати ці конфлікти та рішення офіційних органів щодо їх вирішення в контексті стандартів Європейського суду з прав людини та встановити їх застосовність безпосередньо щодо подій в Україні. І зрештою, в підсумку – сформулювати рекомендації щодо подальшого вдосконалення законодавства та регуляторної практики України у сфері міжрелігійних відносин.
Методологія проєкту полягала як в дослідженні та узагальнені судової та адміністративної практики у цій сфері, аналізі національного законодавства, в тому числі крізь призму європейських правових стандартів, так і у безпосередньому отриманні інформації від представників релігійних організацій та експертів у цій сфері. На жаль, через пандемію та карантин, не відбулися заплановані «польові» дослідження у тих регіонах України, в яких найбільш активно відбувалися процеси міжрелігійної активності у 2019-2020 рр.
Головний висновок Завіту: державна регуляторна політика в сфері релігійних прав та свобод потребує подальшого удосконалення та змін в принципі, а не лише крізь призму ситуації навколо отримання Томосу. Релігійна сфера, хоч і консервативна у своїх звичаях та традиціях, є дуже динамічною в частині суспільного життя. Не виключено, що в майбутньому виникнуть протистояння та конфлікти вже з інших питань.
Український досвід та висновки та рекомендації Звіту (звісно, не в частині конкретних рекомендацій, а в розрізі принципів і підходів до вирішення викликів і конфліктів в сфері міжрелігійнихправ і свобод), можуть бути корисними і для інших держав. Наприклад, Білорусь, Чорногорія, Північна Македонія та ін. в наступні десятиліття теж можуть зіткнутися із схожими проблемами щодо автокефалії окремих релігійних організацій, що й Україна. Прикладний характер Звіту не обмежується лише Україною.
