Чому мій вибір – Вища рада правосуддя: суддя апеляційного суду міста Києва у відставці Ігор Мороз

Свій професійний шлях Ігор Миколайович розпочав у 1989 року на посаді судді Шевченківського районного суду міста Києва, в якому незмінно працював до 2008 року. Далі обраний суддею апеляційного суду міста Києва, з якого і вийшов у відставку у грудні 2016 року.

- Ігорю Миколайовичу, що стало для Вас тією причиною, яка підштовхнула подати документи на конкурс? Чому Ви обрали саме ВРП, а не ВККС, куди зараз також триває відбір?

Можливість досягнення мети судової реформи визначається тим, якими методами це буде досягнуто і хто буде їх втілювати. Від цього залежить, які наслідки ми отримаємо: черговий політичний піар та переможні реляції з телефоном прямого урядового зв’язку в кабінеті судді (голови суду); чи просто незалежний і безсторонній суд. Саме ВРП за своїм унікальним статусом та повноваженнями має всі можливості скерувати судову реформу в останньому належному напрямку.

- До цього часу Ви працювали суддею. За час Вашої професійної кар’єри чи могли б Ви назвати основні напрями Вашої професійної діяльності, окрім роботи в суді?

Я розпочав роботу в 1989 році в Шевченківському районному суді м. Києва, у 2008 році був обраний до апеляційного суду м. Києва, вийшов у відставку у грудні 2016 року. Певний час працював і у Раді суддів загальних судів м. Києва, куди був обраний від Шевченківського районного суду м. Києва, де мав практичний досвід роботи зі скаргами і вирішенні питань фінансування роботи суду. Окрім основної роботи в суді, через значний рівень навантаження, практично мав один вихідний день, і цей час намагався приділити сім’ї, дітям, батькам.

- На Вашу думку, чи вдалими є перші результати судової реформи - новий Верховний Суд та процесуальні кодекси?

Створення Верховного Суду - це перший крок судової реформи, а чи є він новим, залежить від суддів Верховного Суду, які за конкурсом зайняли такі високі посади і на плечі яких лягла надзвичайна відповідальність.

- І ще одне питання щодо судової реформи. Яке Ваше особисте ставлення до створення Антикорупційного суду в Україні?

Як суддя зазначу, що створення такого суду визначено законом, а закон треба виконувати. Остаточно про процедуру відбору та призначення суддів можна буде висловлюватись після прийняття спеціального закону.

- Чи могли б Ви назвати три основні цілі, які Ви для себе ставите, як для можливого майбутнього члена ВРП?

На даному етапі всі цілі основні, однак у роботі вважаю необхідним не допустити дій за принципом «мы всё до основания разрушим, а затем, ….», що було потім вже, на жаль, відомо.

- Яким чином, на Вашу думку, можна повернути довіру суспільства до суддів? Яку роль в цьому може відіграти ВРП?

Довіра до суддів збільшиться, якщо ставлення до суду зі сторони інших гілок влади буде як до судової влади, а не до системи виконання законів, тоді безсторонність суду буде доведена справедливістю його рішень, після цього суспільство саме стане на захист таких судів і суддів. А роль ВРП - усунути все зайве, що може цьому завадити.

- Якими є Ваші мотивації участі у конкурсі і чому, на Вашу думку, повинні обрати саме Вас?

Моє бажання працювати у Вищій раді правосуддя ніяк не пов’язано з бажанням кар’єрного росту, оскільки я є суддею у відставці. Я можу пояснити його лише тим, що повірив у той останній шанс для нашого суспільства, який пов’язаний з реалізацією пакету реформ, головною з яких є судова реформа. Основний напрям моїх думок та мотивацій, я думаю, вже зрозумілий. Я йду на конкурс тому, що усвідомив неможливість стороннього спостереження за розвитком судової реформи. А чи оберуть мене, залежить від суддів, яким я і буду підзвітний.

Зеновія Суховерська, "Українське право"