Чому мій вибір – Вища рада правосуддя: суддя Вищого адміністративного суду у відставці Тетяна Чумаченко

Свій професійний шлях Тетяна Анатоліївна Чумаченко розпочала в 1982 р. з роботи секретарем в Дніпровському районному суді м. Києва. Пізніше протягом 1982-1998 рр. вона працювала у Верховному Суді, зокрема, на посадах секретаря судового засідання, консультанта-спеціаліста, головного консультанта. З 1998 р. до 2002 р. Тетяна Анатоліївна була суддею Подільського районного суду м. Києва, в 2002-2005 рр. – суддею Апеляційного суду м. Києва, в 2005-2016 рр. – суддею Вищого адміністративного суду України. Крім того, в 2006-2010 рр. Тетяна Чумаченко була членом Ради суддів адміністративних судів України, а з 2006 р. – членом Науково-консультативної ради при ВАСУ, з 2013 р. – вчений секретар секції адміністративного процесу, з 2014 р. – член Ради суддів. Також пані Чумаченко в 2009 р. отримала звання "Заслужений юрист України".

- Що стало для Вас тією причиною, яка підштовхнула подати документи на конкурс? Чому Ви обрали саме ВРП, а не ВККС, куди зараз також триває відбір?

Причиною, яка підштовхнула мене подати документи на конкурс, стало моє рішення про відставку з посади судді. Я впевнена, що для того, аби найкраще захищати суддів і судову систему в цілому, бажано не бути діючим суддею. Тоді ти почуваєшся справді незалежним і можеш повністю присвятити чотири роки свого життя інтересам судової влади, не замислюючись про подальшу кар'єру. 34 роки моєї роботи в суді, на мою думку, достатній час, щоб зрозуміти, що потрібно судовій системі, які є проблеми і які є можливості.

Чому не ВККС? Тому що рішення балотуватись у ВРП виникло у 2016 році, ще перед 14 позачерговим з'їздом суддів України, і воно є незмінним. Сидіти одразу на двох стільцях - суперечить моїм життєвим принципам. Крім того, повноваження ВРП є більш повними для реалізації моїх прагнень щодо підвищення авторитету правосуддя.

- До цього часу Ви працювали суддею. Окрім основної роботи, чи могли б Ви назвати інші напрямки Вашої діяльності за цей час: можливо, просвітницька діяльність, чи активна участь у провадженні судової реформи.

У судді я працювала з 1982 року, суддею з 1998. Спочатку це був місцевий суд, потім апеляційний, а у відставку я пішла з Вищого адміністративного суду України.

Щодо просвітницької роботи, то з перших днів створення Національної школи суддів України є тренером, викладачем та розробником навчальних курсів за різними темами, в тому числі й тих, які стосуються суддівської етики, комунікації та запобігання конфлікту інтересів у діяльності суддів. До просвітницької роботи також відношу і створення коментаря до Кодексу суддівської етики, над яким я працювала разом з іншими колегами.

З 2006 року працюю у суддівському самоврядуванні – Рада суддів адміністративних судів, Рада суддів України. На сьогодні протягом останніх двох років після відставки, продовжую очолювати комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України. Цю роботу я розцінюю як активну участь у провадженні судової реформи, оскільки питання етики як були, так і залишаються надзвичайно актуальними, а питання врегулювання конфлікту інтересів у діяльності судді, яке вперше з'явилося у нашому законодавстві після набрання чинності ЗУ " Про запобігання корупції", потребувало і потребує детального вивчення та термінового розв'язання.

Саме наш комітет першим в Україні розробив порядок врегулювання конфлікту інтересів та почав надавати суддям консультації з цих питань. Від якості та чіткості наданих Радою роз'яснень залежить, як оперативно судді впораються з проблемами конфлікту інтересів у їхній діяльності. І вже від цього, зокрема, залежатиме, як швидко нам вдасться відновити довіру суспільства до суду та зміцнити незалежність судової влади.

Комітет продовжує постійно працювати зі зверненнями суддів і моніторить питання, що найчастіше зустрічаються та хвилюють їх. Останнім документом на допомогу суддям у врегулюванні конфлікту інтересів, що планує підготувати комітет ще до з'їзду суддів, будуть методичні рекомендації, які, я сподіваюсь, стануть настільною книгою для суддів України.

- І все ж, повертаючись до судової реформи, чи вдалими, на Вашу думку, є перші результати цих змін, а саме: новий Верховний Суд та процесуальні кодекси?

Для того щоб дати відповідь на ці питання, потрібно дати можливість попрацювати Верховному Суду, а представникам юридичних професій - дати певний час на застосування нових процесуальних кодексів, тоді буде все зрозуміло. Експерти мають думку, що кодекси прогресивні, судді кажуть, що є проблеми, а я думаю, що далі буде…

- Яке Ваше ставлення до створення Антикорупційного суду в Україні? Немалозначна роль у процесі його створення відводиться саме ВРП та ВККС, які повинні забезпечити прозору та якісну процедуру відбору та призначення суддів до нового органу.

Будь-який суддя, якому доводилося розглядати такі справи, зітхне з полегшенням після створення Антикорупційного суду. Нові судді цього суду мають бути і справді особливими, я маю на увазі особливо безстрашними й особливо стійкими до будь-яких впливів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Я вірю, що такі юристи в Україні є. А завдання ВРП – призначити їх на посаду у такий спосіб, щоб ні в кого не виникло сумніву щодо прозорості та відкритості процедури і високих критеріїв відбору.

- Повертаючись до ВРП та її діяльності, чи могли б и назвати основні недоліки у сучасній роботі ВРП, які не дають змогу працювати цьому органу максимально ефективно, і , які в майбутньому можна виправити. Що для цього необхідно зробити?

Легше за все критикувати інших. Не люблю говорити про чужі недоліки, проте мені видається, що є проблеми з надмірним навантаженням у дисциплінарних палатах, що ще не набрала сили робота з підготовки консультативних висновків по законопроектах, що недостатніми є заходи з укріплення суддівської незалежності.

Але для того щоб знати точно, що є недоліками і які їх об'єктивні або суб'єктивні причини, потрібно самому почати працювати. Оскільки тільки працюючи у ВРП можна зрозуміти, що і яким чином потрібно виправити.

Разом з тим я з приємністю хочу відзначити, що значно помітнішою стала робота підрозділів з комунікації, адже це є важливим напрямом у підвищенні авторитету правосуддя.

- Чи могли б Ви назвати три основних цілі, які Ви для себе ставите як можливого майбутнього члена ВРП?

вжиття заходів щодо укріплення незалежності судді

підвищення авторитету правосуддя

повернення довіри суспільства до судів

- Яким чином, на Вашу думку, можна повернути довіру суспільства до судів? Яку роль у цьому може відіграти ВРП?

Через дотримання суддівською спільнотою високих стандартів поведінки, через вміння відкрито та неупереджено здійснювати судочинство та прозоро демонструвати свій спосіб життя.

Роль ВРП у цьому процесі – участь у ретельному доборі кадрів з акцентом на здатність претендентів до сприйняття принципів суддівської етики і готовність узяти на себе добровільні обмеження, в принциповому ставленні до очищення суддівського корпусу від суддів, які підривають авторитет судової влади. Останніх не так вже й багато, але треба мати мужність це зробити, в подальшій активній участі в комунікативних процесах як зовнішніх, так і внутрішніх.

- І на завершення, що б Ви хотіли сказати суддям, які будуть голосувати на з'їзді? Чому повинні обрати саме Вас?

Для мене довіра суддівського корпусу є дуже відповідальною та почесною. Тому прошу з'їзд суддів підтримати мою кандидатуру до складу ВРП. Я обіцяю, що зроблю все можливе для утвердження реальної суддівської незалежності і підвищення авторитету правосуддя та довіри суспільства до суддівського корпусу та судової влади.

Даниїл Шаров, Українське право