Від Донбасу до Карпат: історія судді Андрія Іванова
У 2016 році в м. Яремче Івано-Франківської області виникла парадоксальна ситуація, коли у зв’язку із закінченням повноважень водночас у всіх суддів майже рік не працював місцевий суд. З метою розв’язання цієї проблеми в серпні 2017 року екс-суддю Перевальського районного суду Луганської області Андрія Петровича Іванова було відправлено у відрядження в м. Яремче. Наразі Андрій Петрович є виконуючим обов’язки голови Яремчанського міського суду та одночасно єдиним суддею, який здійснює правосуддя у цьому суді.
Робота пана Андрія отримала чимало позитивних відгуків з боку високопосадових осіб. Зокрема, як відзначив секретар Вищої кваліфікаційної комісії суддів Станіслав Щотка: «Відвідавши Яремчанський суд і спілкуючись з його працівниками за відсутності пана Іванова я чув таке прохання до Комісії: залиште, будь ласка, нам Андрія Петровича. Я кажу: так він же зі східних областей! А вони відповідають: так він не тільки добрий, крепкий, справедливий суддя, але й дуже гарний ґазда». Крім того, за словами Станіслава Щотки, враховуючи, що Андрій Іванов раніше працював в Луганській області, він є живим прикладом втілення принципу «Схід і Захід разом».
З моменту відрядження пана Андрія вже минуло майже півроку і «Українському праву» під час Прикарпатського судового форуму, який відбувся саме у Яремче, вдалось поспілкуватись із ним більш детально.
Пане Андрію, розкажіть, будь ласка, з чого Ви розпочали кар’єру судді?
З 1996 я почав працювати в міліції, й під час роботи паралельно навчався в Національній академії внутрішніх справ, де отримав кваліфікацію юриста-спеціаліста. Потім у 2004 році звільнився з органів і вступив до факультету підготовки професійних суддів Харківської юридичної академії. Після закінчення навчання з 2005 року я працював у Перевальському районному суді Луганської області на різних посадах: помічником судді, помічником голови суду, керівником апарату. Й у 2009 році я нарешті став суддею. У 2014 році в мене закінчились повноваження й, крім того, у зв’язку із окупацією Перевальська в тому році російськими військами я був змушений покинути місто.
Чим Ви займались після того, як залишили окупований Перевальськ?
З 2015 року я проживав у Києві, де активно почав займатись громадською діяльністю, співпрацював із Національною асоціацію адвокатів України, Асоціацією розвитку суддівського самоврядування, представляючи інтереси суддів з окупованих територій. Згодом завдяки, в тому числі, співпраці із Радою суддів, Вищою кваліфікаційною комісією суддів, Вищою радою правосуддя було прийнято Порядок про відрядження суддів, який запроваджував механізм тимчасового переведення суддів в інші суди. Після прийняття цього документа вже 7 серпня 2017 року Президент підписав Указ «Про призначення і тимчасове переведення суддів», відповідно до якого мене було переведено до Яремче на термін до 6 місяців. І вже 15 серпня я приступив до виконання професійних обов’зків.
З якими викликами Ви стикнулись під час початку роботи на новому місці?
Звичайна суддівська робота. Ніяких викликів. Єдине, що не виклики, а скоріше труднощі виникали в тому, що складно працювати самому, коли немає підтримки колег, з ким можна порадитись та обговорити деякі моменти по справі. Цього дійсно не вистачає. Крім того, в Яремче я стикнувся із значною кількістю земельних справ, в тому числі із такими, які раніше не розглядав. Тому довелось поглиблювати знання і практику у чомусь новому. Ну, а так в роботі інших особливих складнощів немає.
Як нам відомо, Ви активно опікувались ремонтом будівлі Яремчанського суду. Що конкретно було зроблено в цьому напрямку?
На сьогоднішній момент на ремонт будівлі суду було виділено більше мільйона гривень, які вже були освоєні. Навколо суду побудовано паркан, а у дворі - укладено бруківку, чого взагалі раніше не було. Облаштовано кімнату для затриманих, зроблено ремонт в архіві, в кабінеті голови суду. Взагалі в суді одна зала судового засідання, а по штату – троє суддів. Наразі я один працюю, тому поки не має проблем із судовими залами, однак це стане проблемою, коли призначать ще суддів. У зв’язку із цим я вирішив розділити великий кабінет голови суду на маленький кабінет і нову маленьку залу судового засідання для розгляду хоча б цивільних справ. Крім того, в будівлі старі дерев’яні вікна замінені на пластикові, а замість дерев’яних дверей поставлено металеві.
Пане Андрію, які Ви бачите головні відмінності суддівської роботи між східним Перевальськом та західним Яремче?
Ніяких відмінностей, тільки що територіально. Ті самі люди, ті самі проблеми. На Донбасі люди кажуть: «Ми шахтарі», а в Карпатах: «Ми гуцули», але різниця між тим полягає лише в тому, що в першому випадку люди переважно розмовляють російською, а в другому – українською.
Які Ви маєте подальші кар’єрні плани на майбутнє, адже термін Вашого відрядження у Яремче вже спливає на початку лютого?
Я вже подав заяву про подовження терміну відрядження у Яремче. Максимально цей термін може бути подовжено ще на один рік, якщо це станеться, далі побачимо, що буде.
Хочеться побажати успіхів судді Андрію Іванову у непростій ситуації вибору і реалізації суддівських повноважень, яка наразі склалася у нашій державі.
Даниїл Шаров, Українське право
