Закон України «Про правотворчу діяльність»
Відповідно до закону, передбачено визначення поняття правотворчої діяльності, встановлюються її принципи, учасники та їх повноваження, питання, що пов’язані з делегуванням правотворчих повноважень.
Законом визначається поняття законодавства як ієрархічної системи нормативно-правових актів та міжнародних договорів України. Визначено види нормативно-правових актів та розкрито зміст понять «закон», «кодекс», «підзаконний нормативно-правовий акт», «модельний нормативноправовий акт», «програмний правовий акт», «основний та похідний нормативноправовий акт». Визначається юридична сила нормативно-правових актів як їх властивість, що визначає ієрархічну підпорядкованість та співвідношення обов’язковості між ними. Встановлюється ієрархія нормативно-правових-актів в системі законодавстві України, а також визначення правових засад планування правотворчої діяльності. Метою вказаного планування є забезпечення передбачуваності розвитку публічної політики, єдності, безперервності, гнучкості та точності процесу підготовки та прийняття (видання) нормативно-правових актів, координація діяльності суб’єктів правотворчої.
Врегульовано особливості планування правотворчої діяльності із розробки проектів законів.
З метою підвищення ефективності планування правотворчої діяльності, якості нормативно-правових актів та їх змістовної обґрунтованості закон передбачає запровадження механізмів юридичного прогнозування.
З метою реалізації принципу наукового забезпечення правотворчої діяльності законом передбачено підготовку Наукової концепції розвитку законодавства України, підвищує статус Національної академії правових наук України як експертної інституції.
Законом суттєво оновлюються підходи щодо процедури підготовки проектів нормативно-правових актів. Зокрема, передбачено, що проект нормативно-правового акта має розробляється на підставі концепції проекту нормативно-правого акта, яка відображає принциповий підхід до регулювання суспільних відносин, мету і завдання правового регулювання, нові права і обов’язки учасників правовідносин, а також передбачувані соціально-економічні та інші наслідки його реалізації в разі прийняття (видання) нормативноправового акта.
Важливою новелою закону є можливість випробування управлінського рішення з метою отримання інформації стосовно сформульованої проблеми через інститут правового експерименту.
Законом визначено етапи розробки суб’єктом правотворчої діяльності проекту нормативно-правового акта.
З метою реалізації принципів відкритості та гласності правотворчої діяльності, врахування позиції заінтересованих осіб, як стосовно самої ініціативи законодавчого врегулювання конкретних суспільних відносин, так і стосовно змісту проекту нормативно-правового акта законом розширюється позитивна практика центральних органів виконавчої влади по проведенню публічних консультацій.
На удосконалення законодавчого врегулювання питання обліку та державної реєстрації нормативно-правових актів, створення актуального фонду цих актів і підтримання їх у контрольному стані, питання доступності, гласності та відкритості правової інформації спрямовані відповідні положення закону щодо статусу Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
Передбачено законодавче закріплення основоположних питань дії нормативно-правових в часі, в просторі та за колом осіб, а також питання усунення прогалин правового регулювання та подолання колізій між нормативно-правовими актами.
Законом запроваджується систематична та комплексна діяльність суб’єктів правотворчої діяльності щодо аналізу та оцінювання ефективності застосування чинних нормативно-правових актів – правовий моніторинг. Зокрема, для комітетів Верховної Ради України, на заміну рідкозастосовному інструменту аналізу практики застосування законодавства пропонується більш прогресивний та зрозумілий інструмент контролю – оцінювання ефективності застосування законодавства.
Правовий моніторинг здійснюється шляхом аналітичного узагальнення, проведення опитувань, узагальнення звернень, обміну інформацією між державними органами, аналізу судових рішень.
