Перейти до основного змісту
Українське Право
Головна Практика Судова практика Щодо відмінних ознак шахрайства та цивільно-правового делікту - ККС

Щодо відмінних ознак шахрайства та цивільно-правового делікту - ККС

Українське право ·· 21:03
Зображення вагів правосуддя або судового молотка, що символізують рішення Верховного Суду щодо шахрайства та делікту.

Світлина - UP,AI

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №755/10138/16-к сформулював правову позицію щодо розмежувальних ознак шахрайства та цивільно-правового делікту.

ККС Вс залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, відмовив у задовленні касаційної скарги та вказав, що обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховання певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи jбов’язковості передачі їй майна або права на нього. Відповідно, обов’язковою умовою визнання обману чи зловживання довірою ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном чи придбання права на майно.

Цивільно-правові відносини - це врегульовані нормами цивільного права майнові і особисті немайнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників. Підставами виникнення цивільних прав і обов’язків є, зокрема, угоди, договори та інші правочини. Цивільно-правовими угодами визнаються дії громадян, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, що становлять зміст угоди.

Тобто, особа при укладанні цивільно-правової угоди повинна мати право на її укладення та можливість виконання покладених за цією угодою на неї обов`язків.

Відмежовуючи шахрайство від цивільно-правових деліктів, слід виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов‘язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено, що винна особа вже в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, а зобов’язання не виконувати.

Розмежування кримінально-караного злочину від цивільно-правової угоди слід проводити не по тому, як оформлені укладені між сторонами договори, а по тому, що стало результатом цієї договірної діяльності. Якщо одна сторона, приймаючи на себе зобов`язання, не має ніяких реальних можливостей і бажання їх виконувати, мова йде про шахрайство.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.

Поділитись: