Судове рішення про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 набрало законної сили

8 червня 2026 року Шостий апеляційний адміністративний суд розглянув апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у спарві №320/51895/25 про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні апеляційних скарг та залишив рішення суду першої інстанції у силі.

Апеляційний суд, власне як і суд першої інстанції ретельно перевірив доводи апелянтів, надав кожному з них належну правову оцінку.

Зокрема, суд вказав, що нормами чинного законодавства, Рішеннями Конституційного Суду України, як і положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено право позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, проте матеріалами справи підтверджено, що внаслідок прийняття відповідачем спірної постанови судове рішення постановлено на користь позивача не виконується, визначена судом пенсія у відповідному розмірі позивачу не сплачується.

Висновок суду першої інстанції про те, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями лише визначати перелік документів та відомостей, які додаються стягувачем до заяви про виконання судового рішення при зверненні до уповноваженого органу Державної казначейської служби України є правильним, оскільки ґрунтується на нормі закону.

Проте, змістом спірної постанови та матеріалами справи підтверджено, що пенсійні органи при невиконанні рішення суду, постановлене на користь позивача, керуються Постановою
№ 821 як підставою невиплати належної позивачеві суми.

Зі змісту Порядку № 821 вбачається, що ним встановлюється не тільки перелік документів, але і перелік додаткових умов, а саме перелік одержувачів виплат, вибірковість, тобто обмеження через пропорційність виплат відповідно до виділених асигнувань і перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період тощо.

Отже, наведені приписи Порядку № 821 встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що зміщує баланс від обов`язкового виконання рішення у бік виконання за бюджетною можливістю.

Водночас, апеляційний суд погодився з правовою оцінкою доводу відповідача щодо відсутності достатнього фінансування та введення у державі воєнного стану, який він обґрунтовує своє рішення з посиланням на підпункт 2 пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, яким визначено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування. Адже ця норма стосується порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, а не встановлення спеціального режиму виплати сум, вже присуджених (постановлених судовим рішенням) або визначених (нарахованої заборгованості) на виконання судового рішення.

Окремо апеляційний суд акцентував увагу на необхідності неухильного дотримання принципу верховества права. Конституційний Суд України неодноразово апелював до цього принципу та його складових. Загальне визначення терміна «верховенство права» було викладено в абзацах другому і третьому пп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004: «Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за своїм змістом мають бути пройняті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Принципи добросовісності та пропорційності також зобов`язують органи державної влади діяти відповідально, послідовно і чесно, демонструючи відданість принципам верховенства права та довіри громадян до держави. Ухвалюючи постанову в умовах воєнного стану, Уряд України не обґрунтував дотримання балансу між обмеженням конституційних прав на соціальний захист конкретних осіб і забезпеченням обороноздатності держави, тобто що таке обмеження було пропорційним.

Разом з тим, колегія суддів зазначила, що в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії», заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

При цьому, обов'язок суб'єкта владних повноважень (органів державної влади, місцевого самоврядування) виправити власну помилку є фундаментальним принципом «належного урядування» та правової визначеності, що базується на практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

UP звертається до зазначеного судового рішення не випадково - Кабінет Міністрів України, реалізуючи виконавчу владу України, має демонструвати відданність принципу верховенства права у соціальній комунікації із суспільством. Особливо важливо демонструвати це через дії та рішення, які стосуються поваги до судових рішень, до захищеного судом права людини на соціальний захист, на пенсійне забезпечення.

Застосовані Урядом у протиправній постанові №821 юридичні формули обгрунтування своїх дій щодо невиконання судових рішень стали зрозумілими кожному пенсіонеру, права яких були захищені судом, проте обмежені, порушені знову органами Пенсійного фонду України через застосування протиправної постанови, ухваленої Урядом.

Чи можуть бути аргументи у Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України для касаційного оскарження ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій ріщень у справі №320/51895/25? Лише повне нерозуміння принципу верховенства права, послідовні дії щодо порушення Конституції України та вимог законів, нормам і положенням яких у контексті справи надано повну правову оцінку судами у цій справі, можуть спонукати відповідача до вправ щодо мотивування своїх доводів у касаційній скарзі.

Однак є інша правова оцінка таких дій - напевно варто розглядати питання щодо зловживання владою конкретних посадових осіб, якими вчиняються дії у складі організованої групи щодо невиконання судових рішень, ухвалених на користь тисяч пенсіонерів, права яких щодо належної до виплати пенсії порушуються.