Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №494/1321/22 сформулював правовий висновок щодо права на соціальні гарантії дитини, позбавленої батьківського піклування, незалежно від формального оформлення державними органами статусу.

КЦС ВС вказав, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Окремо КЦС ВС зауважив про обґрунтованість доводів касаційної скарги в частині наявного легітимного очікування позивача щодо наявності статусу дитини, позбавленої батьківського піклування.

Позивач з моменту знайдення (травень 1997 року), перебувала на повному державному утриманні, тобто користувалася пільгами як дитина, позбавлена батьківського піклування,а тому мала законні очікування щодо наявності у неї статусу дитини позбавленої батьківського піклування та, як наслідок, на наявність визначених законом пільг, зокрема, щодо права на забезпечення позачергово впорядкованим житлом або надання грошової компенсації за належне їй для отримання жиле приміщення.

Водночас, таке право у останньої відсутнє у зв`язку із неналежним здійсненням зі сторони держави захисту її прав як дитини, позбавленої батьківського піклування, що отримало прояв у невчиненні всіх необхідних дій державними органами для офіційного набуття останньою відповідного статусу до набуття повноліття.

У зв`язку із наведеним, надання оцінки бездіяльності держави щодо вчинення всіх дій, спрямованих на захист позивача як дитини, позбавленої батьківського піклування для дослідження наявності підстав для встановлення факту позбавлення позивача батьківського піклування та визнання права на перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, як дитини позбавленої такого піклування є обов`язковим, оскільки саме на державу покладається обов`язок забезпечення, зокрема, соціальних гарантій дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

За таких обставин, оскільки суди попередніх інстанцій формально підійшли до розгляду справи, не встановили підстави ненабуття позивачем статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, не дослідили факт того, що за позивачем протягом тривалого періоду зі сторони держави визнавались пільги як за дитиною, позбавленою батьківського піклування, перевіривши виключно чи підтверджено офіційно такий статус позивача наявними у матеріалах справи доказами, спір по суті пред`явлених позовних вимог не вирішили та передчасно відмовили у задоволенні позову.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.