Формальне оскарження судового рішення в апеляційному порядку без документального підтвердження фактів, на які посилається прокурор, є фікцією - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №521/3296/25 сформулював правову позицію про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч.4 статті 212 КПК України та виснував, що формальне оскарження судового рішення в апеляційному порядку без документального підтвердження фактів, на які посилається прокурор, є фікцією.

ККС ВС у цій справі залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін та вказав, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що особа обвинувачувався у тому, що він як директор КП «ЖКС «ЧЕРЬОМУШКИ» в ході здійснення фінансово-господарської діяльності у звітний (податковий) період з січня 2018 року по вересень 2019 року не відобразив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 44 389 968 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 7 398 328 грн.

Під час підготовчого судового засідання захисник обвиунваченого подала клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК та закриття кримінального провадження.

До вказаного клопотання сторона захисту приєднала копію листа ГУ ДПС в Одеській області , з якого вбачається, що відповідно до відомостей з інформаційно-комунікаційної системи ДПС на погашення податкового боргу щодо податку на додану вартість по КП «ЖКС «ЧЕРЬОМУШКИ» станом на 11 лютого 2025 року надійшли грошові кошти .

В ході вирішення вказаного клопотання місцевий суд врахував, що особою до повідомлення про підозру було сплачено податок на додану вартість, а також відсутність документів щодо наявності штрафних санкцій чи пені та дійшов обґрунтованого висновку про можливість звільнення цієї особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КК.

Під час надання оцінки аргументам прокурора щодо незгоди з ухвалою місцевого суду апеляційний суд окремо наголосив, що доказів на підтвердження існування інших сум податкових зобов`язань або фінансових санкцій під час апеляційного розгляду прокурором не було надано.

Натомість як видно з відповіді ГУ ДПС в Одеській області в у цій справі за результатами судово-економічної експертизи не проводилося нарахування пені чи штрафних санкцій. Фактично податкова служба зазначила, що визначення таких фінансових санкцій можливе лише шляхом реалізації процедур податкового контролю, чого зроблено не було.

Суд апеляційної інстанції з врахуванням наявних у матеріалах провадження доказів правильно вказав, що станом на дату звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також на час апеляційного розгляду, суду не було надано жодної інформації про суми штрафу чи пені, які підлягали б сплаті, та нараховувались.

ККС ВС наголосила, що будь-яких доказів нарахування штрафу чи його несплати обвинуваченим прокурор апеляційному суду не надав.

За твердженнями сторони обвинувачення штраф мав би бути нарахованим у майбутньому, а в цьому кримінальному провадженні це питання ставилося перед експертом, на що сторона обвинувачення відповіді не отримала.

ККС ВС наголосив, що питання нарахування фінансових санкцій чи пені належить до компетенції відповідного контролюючого органу, якого судовий експерт підміняти не може, а тому аргументи прокурора в цій частині на увагу не заслуговують.

Окрім цього, Суд звертає увагу на неналежну процесуальну поведінку сторони обвинувачення у цьому кримінальному провадженні.

В ході судових розглядів прокурор, який був процесуальним керівником у цьому провадженні, послідовно стверджував, що прокуратурою було вжито вичерпних заходів щодо встановлення та нарахування штрафних санкцій.

Натомість лише до суду касаційної інстанції прокурором було надіслано доповнення до касаційної скарги з долученням до них низки нових доказів, які у судах попередніх інстанцій прокурор не представив. Суд касаційної інстанції позбавлений права надавати оцінку новим доказам, які не були предметом оцінки судів попередніх інстанцій, оскільки прокурор направив їх до суду лише на стадії касаційного розгляду.

З наведеного вбачається, що сторона обвинувачення не надала судам першої та апеляційної інстанції інформації про складення акта документальної планової виїзної перевірки , яка б підтверджувала факт нарахування штрафних санкцій.

Про існування цих доказів з невідомих суду причин прокурор не вказував, а заявив про це безпосередньо перед розглядом в суді касаційної інстанції.

Навіть тоді, коли суд касаційної інстанції вирішував питання про відкриття провадження і залишав первинно подану касаційну скаргу прокурора без руху й наголошував прокурору, що потрібно відповідні підтвердження про нарахування штрафу чи пені, прокурор надіслав виправлену касаційну скаргу, в якій не надав цю інформацію.

Для того, щоб суд в ході вирішення питання про застосування положень ч. 4 ст. 212 КК вирішив чи дійсно особою, щодо якої існує кримінальне провадження за ст. 212 КК, відшкодовано шкоду, завдану державі несвоєчасною сплатою, тобто сплачено фінансові санкції та/або пеню, сторона обвинувачення має своєчасно надати суду відповідні документи, якщо вона покликається на несплату таких платежів.

Формальне оскарження судового рішення в апеляційному порядку без документального підтвердження фактів, на які посилається прокурор, є фікцією.

Оскарження з тих же міркувань рішення суду апеляційної інстанції і долучення доказів існування штрафу чи пені в касаційній інстанції з врахуванням того, що касація є судом права, а всі докази сторони провадження повинні надавати на попередніх етапах розгляду викликає питання до процесуальної поведінки прокурора у цьому провадженні.

З врахуванням викладеного і того обсягу доказів, які були надані сторонами у цьому провадженні судам, підстав вважати судові рішення незаконними немає.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.