Касаційний кримінальний суд розглянув першу справу про обвинувачення у вчиненні воєнного злочину

Суди попередніх інстанцій у справі №753/14148/21 установили, що громадянин України, який у 2019 році обійняв посаду «старшого помічника військового комісара», а згодом – «військового комісара міста Феодосія та Кіровського району Республіки Крим», усвідомлюючи наявність міжнародного збройного конфлікту та тимчасову окупацію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, здійснював примусовий призов цивільного населення України, яке проживає на тимчасово окупованій території України – АР Крим та м. Севастополь, на строкову військову службу до збройних сил російської федерації.
Вироком суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, вказану особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, та засуджено до 8 років позбавлення волі.
У касаційній скарзі сторона захисту вказала на те, що в суді не було доведено особистої участі засудженого в примусі цивільних осіб до служби у збройних силах рф. Примус як кваліфікуюча ознака вчиненого кримінального правопорушення мав бути доведений фактичними даними в кримінальному провадженні — вчинення засудженим саме фізичного чи психологічного впливу на осіб шляхом застосування до них фізичної сили, погроз, фізичного насильства, заподіяння моральної чи матеріальної шкоди.
Натомість сторона обвинувачення зазначила, що держава-окупант порушила норми міжнародного гуманітарного права шляхом залучення цивільного населення, яке проживає на окупованій території, до служби у збройних силах рф. Зокрема, окупаційна влада призначила посадових осіб, законодавчо врегулювала питання призову, структуру військових комісаріатів рф на окупованій території. Крім того, велися активні дії військових комісарів для примусового призову. З огляду на це представники влади (до яких належить і засуджений) несуть особисту відповідальність за вчинені дії.
Розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого, ККС ВС залишив її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без зміни.
Із повним текстом постанови ККС ВС від 28 лютого 2024 року у справі № 753/14148/21 (провадження № 51-6134км23) можна буде ознайомитись у ЄДРСР після розміщення судом.
Читайте також
—
Відсутність у протоколі оперативної закупки підпису залегендованої особи не тягне за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом - ККС

Держава не може бути відповідачем у разі наявності передбачених у ч.1 ст. 1172 ЦК України підстав для відшкодування шкоди - ККС

Про спосіб захисту у разі нікчемності правочину - ВП ВС
