ККС: неналежне виконання захисником своїх обов’язків не може бути нововиявленою обставиною

Вироком суду особу було засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктом «е» частини 2 статті 93 та частини 2 статті 17 і частини 2 статті 122 Кримінального кодексу України 1960 року до покарання у виді смертної кари.

Постановою Херсонського обласного суду від 20 червня 2000 року призначене покарання за цим вироком було замінено на довічне позбавлення волі.

Засуджений звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку суду, пославшись на зізнання особи у тому, що у 1996 році він обмовив засудженого, а також на неналежне виконання обов`язків захисником засудженого під час розгляду справи у 1996 році.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні заяви засудженого, не визнавши наведені засудженим обставини нововиявленими.

Касаційний кримінальний суд ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції зазначив, що, виходячи з умов перегляду за нововиявленими обставинами, Суд не вирішує питання про обґрунтованість висновків судів щодо достовірності доказів, покладених в основу вироку. Однак висновки в судових рішеннях свідчать про те, що обставини, на які посилалась сторона захисту в заяві про перегляд, були відомі судам і обвинуваченим (підсудним), а тому не можуть вважатися нововиявленими..

Також ККС ВС вказав на те, що не можна визнати нововиявленою обставиною заявлене стороною захисту порушення права засудженого на захист через неналежне виконання захисником своїх обов`язків. Для того, щоб обставина, на яку посилається засуджений, могла бути визнана нововиявленою, вона має стосуватися предмету доказування у справі, тобто обставин, що зумовили висновок про винуватість особи у вчиненні злочину. Можливі процесуальні порушення, допущені під час розгляду справи, у тому числі й такі, що могли позначитися на ефективності захисту, не є обставинами, на які посилаються стаття 459 та пункти 4, 5 статті 462 КПК (постанова від 08 лютого 2022 року у справі № 791/1/18).