ККС: укладення особою цивільно-правової угоди з підприємством не може слугувати підставою для передачі її на поруки колективу

Ухвалою суду, залишеною без змін апеляційним судом, особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статті 47 Кримінального кодексу України у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу Товариства на строк 1 рік. Кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, закрито.

Касаційний кримінальний суд ВС задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Так, на адресу місцевого суду надійшло клопотання товариства про звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною 1 статті 286 КК, у зв`язку із передачею на поруки трудового колективу. У клопотанні зазначалось, що особа вчинив злочин невеликої тяжкості вперше, щиро розкаюється у вчиненому злочині, є людиною похилого віку, активним членом їхнього колективу, залучається товариством в якості провідного спеціаліста виробничих процесів підприємства, характеризується виключно з позитивного боку, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, користується авторитетом серед працівників, а тому колектив дійшов висновку про необхідність взяття обвинуваченого на поруки.

ВС зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності, виходячи з приписів статті 47 КК, можливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, який здатний забезпечити проведення заходів виховного характеру та їх контроль з метою виправлення та перевиховання особи, яка звільняється від кримінальної відповідальності. Така особа має виправдати довіру колективу, а саме: дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, в установі чи організації, належно виконувати, покладені на неї, трудові обов`язки, зобов`язання щодо своєї поведінки, взяті на загальних зборах колективу, не уникати виховного впливу колективу та своєю працею демонструвати бажання виправлятися тощо.

Суд зауважив, що взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору.

ККС вказав, що правова природа трудового договору та цивільно-правового договору має ряд відмінних ознак. Так, зокрема трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

А відносини, що виникають з цивільно-правового договору про надання послуг, не є тотожними з трудовими правовідносинами, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем і може обумовлюватися свободою договору, визначеною ЦК.

Суд касаційної інстанції вказав, що характер цивільно-правових угод та їх юридичний зміст не можуть забезпечити, передбачених статтею 47 КК, умов звільнення особи від кримінальної відповідальності. А тому укладення особою цивільно-правової угоди з підприємством, установою, організацією не може слугувати підставою для передачі її на поруки колективу та звільнення від кримінальної відповідальності з цих підстав.

Суд звернув увагу, що між обвинуваченим та товариством укладено договір про надання інформаційно - консультативних послуг на строк 1 рік, за яким особа, як виконавець, зобов`язувався надавати інформаційно-консультаційні послуги з питань технологій поливу по розрахунку систем поливу за кожним окремим замовленням товариства, що залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції (постанова від 02.09.2020 у справі № 511/1146/19).