ККС ВС висловився щодо критеріїв допустимості доказів – тимчасово вилученого майна

Відповідно до вироку суду, залишеного без зміни апеляційним судом, особу визнано невинуватими у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та виправдано його у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Особа обвинувачувався в тому, що він під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно здійснив один постріл в ділянку лівої клубної кістки з пристрою для відстрілу гумовими кулями «Вій» кал. 9 мм, внаслідок чого заподіяв потерпілому легке тілесне ушкодження, що викликало короткочасний розлад здоров`я.

У касаційній скарзі прокурор покликався, зокрема, на те, що судами не надано оцінки доказам, які безпосередньо вказують на вину виправданого. А попередньо в апеляційній скарзі прокурор зазначав, що висновки суду першої інстанції про недопустимість речового доказу - пістолету «Вій», у зв`язку з порушенням порядку вилучення такого доказу, а також визнання недопустимим доказами протоколу обшуку, порядку долучення пістолету до матеріалів справи, висновки експерта, здійснені за результатами дослідження відповідного доказу, є такими, що суперечать вимогам закону.

Касаційний кримінальний суд зазначив, що частиною першою статті 86 КПК України передбачено, що доказ вважається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Питання про визнання доказів недопустимими вирішується судом під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК України) у кожному конкретному випадку залежно від характеру і наслідків порушень критеріїв допустимості. При цьому оцінка доказів передбачає їх відповідний аналіз у всій сукупності та взаємозв`язку (ст. 94 КПК України).

ВС зауважив, що при визнанні того чи іншого доказу недопустимим, суд має зазначати конкретну норму процесуального закону, порушення якої, з урахуванням наслідків такого порушення та можливістю (неможливістю) їх усунення, дає підстави дійти висновку щодо недопустимості того чи іншого доказу.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, суд дійшов висновку, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, що речовий доказ - пістолет «Вій», вилучений під час проведення обшуку у обвинуваченого за місцем його проживання є недопустимим доказом, оскільки порушено порядок його вилучення та у відповідності до ч. 5 ст. 171 КПК України орган досудового розслідування не звернувся з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

ВС вказав на те, що даючи оцінку недопустимості доказу, суд мав проаналізувати критерії допустимості доказів, а саме законність джерела, законний спосіб їх отримання, процесуальне оформлення ходу проведення обшуку та вилучення речей, чого ним зроблено не було.

Так, відповідно до вимог ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно ч. 5 ст. 171 КПК України щодо тимчасово вилученого майна слідчим подається клопотання про його арешт або таке - повертається особі, в якої було вилучено. Щодо речей та документів, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі про проведення обшуку, то накладення на них арешту КПК України не передбачає.

Відповідно до матеріалів провадження слідчий в межах вказаного провадження звернувся до суду з клопотанням про проведення обшуку житла, яке належить на праві власності особі з метою відшукання знарядь вчинення кримінального правопорушення. Ухвалою слідчого судді про проведення обшуку житла задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на обшук житла з метою відшукання та вилучення знаряддя кримінального правопорушення. Відповідно до протоколу обшуку у ході проведення обшуку житла особи вилучено спецзасіб марки «Вій», 8 набоїв, дозвіл на носіння та зберігання зброї та сокиру, тобто згідно з переліком вказаним у клопотанні слідчого та відповідно до ухвали суду про проведення обшуку. Будь-яких інших речей в ході проведеного обшуку не вилучено та при отриманні копії протоколу обшуку від особи зауважень не надходило. У подальшому, постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання сокиру з дерев`яною ручкою та дозвіл на зброю визнано речовими доказами та передано на зберігання. Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання пістолет моделі «Вій» визнано речовим доказом та передано на зберігання.

ВС дійшов висновку, що зважаючи на зазначені норми кримінального процесуального кодексу, а також на ухвалу слідчого судді на підставі якої слідчому було надано дозвіл на відшукання зазначеного в його клопотанні знаряддя злочину, висновки суддів про визнання речового доказу - пістолету «Вій», а також доказів, здійснених за результатами дослідження вказаного доказу, недопустимими є передчасними. Тому ККС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції (постанова від 23.01.2020 у справі № 457/1485/13-к).