ККС висловився щодо допустимості доказів, які отримані внаслідок проведення НСРД, у випадку зміни кваліфікації злочину

Вироком суду, залишеним без зміни апеляційним судом, особу визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 354 КК України та виправдано на підставі за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до обвинувального акту майстер виробничого навчання запропонувала учню надати їй неправомірну вигоду в сумі 1 500 грн за зарахування проходження виробничого навчання та згодом одержала неправомірну вигоду.

Суд першої інстанції своє рішення обґрунтував незаконністю проведення органом досудового розслідування НСРД, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України, вони можуть проводитись щодо тяжких та особливо тяжких злочинів. Проте інкриміноване особі кримінальне правопорушення було перекваліфіковане з ч. 3 ст. 368 на ч. 3 ст. 354 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 354 КК України є злочином невеликої тяжкості, а тому результати негласних слідчих (розшукових) дій суд визнав недопустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що особа займала посаду майстра виробничого навчання вищого професійного училища ресторанного сервісу та торгівлі, а тому із самого початку досудового розслідування було очевидним, що остання не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що не давало законних та обґрунтованих підстав прокурору звертатися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо,- відеоконтроль особи.

ККС не погодився з такими висновками судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції зазначив, що чинним законодавством встановлені певні запобіжники від безконтрольного застосування НСРД, як на рівні суб`єктів, що видають дозвіл на їх проведення, так і з огляду на тяжкість злочину, для розслідування якого, на думку слідчого, прокурора, їх проведення є необхідним.

Згідно з п. 4 та 5 ч. 5 ст. 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості щодо попередньої правової кваліфікації кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Суд зауважив, що відомості до ЄРДР вносились за заявою про вимагання неправомірної вигоди за правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України, а тому негласні слідчі (розшукові) дії проводились в межах кримінального провадження щодо тяжкого злочину

На момент прийняття відповідних процесуальних рішень у органу досудового розслідування та у слідчого судді апеляційного суду не було даних, які б давали можливість стверджувати, що особа не є службовою особою, оскільки наказ про призначення на посаду, посадова інструкція чи інший документ, що міг стверджувати цей факт, не перебував у розпорядженні слідства і будь-які дії спрямовані на його отримання могли б завадити документуванню протиправної діяльності.

А суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком місцевого суду щодо недопустимості доказів, які отримані внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій у цьому кримінальному провадженні, не врахував, що на момент їх проведення існували достатні підстави для внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування щодо особи за ч. 3 ст. 368 КК України, тобто у вчиненні тяжкого злочину, а тому відсутні порушення вимог ч. 2 ст. 246 КПК України, незважаючи на те, що в процесі проведення досудового розслідування кваліфікацію було змінено на злочин невеликої тяжкості (постанова від 01.04.2020 у справі № 607/15414/17).