КПК не вимагає обґрунтовувати клопотання прокурора про проведення обшуку виключно оригіналами документів - ККС

Верховний Суд у складі суддів Касаційного кримінального суду у справі №385/1724/17 сформував правовий висновок щодо обґрунтовування прокурором клопотання про надання дозволу на проведення обшуку.

ККС ВС перевірив доводи касаційної скарги щодо ненадання оригіналів документів під час звернення прокурора у кримінальному провадженні з клопотанням до слідчого судді про надання дозволу на проведення в приміщенні обшуку та вказав про таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за результатами розгляду клопотання прокурора слідчий суддя ухвалою зазначене клопотання задовольнив частково і надав прокурору тимчасовий доступ до матеріалів виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа щодо конфіскації у власність держави речового доказу - урожаю сільськогосподарської культури сої загальною вагою 75 720 кг.

В ході проведення процесуальної дії - тимчасового доступу до речей та документів було вилучено виконавче провадження.

Відповідно до положень абз. 2 ч. 3 ст. 234 КПК України до клопотання про проведення обшуку також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Отже, КПК України не вимагає долучати до клопотання прокурора про проведення обшуку (з яким звертався прокурор) виключно оригінали документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Це положення надає суду дискреційні повноваження стосовно визначення того, чи є відповідні порушення істотними.

Частина 2 цієї ж статті містить перелік порушень, які законодавець у будь-якому разі вважає істотними порушеннями прав людини та основоположних свобод. Зокрема, у п. 1 цього положення закон визнає істотним порушенням здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.