Критерії злочинного та явно незаконного наказу - КАС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №340/1237/22 сформулював правову позицію щодо критеріїв злочинного та явно незаконного наказу.

За обставинами справи позивач наполягав, що наказ є явно незаконним, оскільки, на його думку, відповідач не мав права, у силу положень статті 32 Кодексу законів про працю України, переміщувати його в іншу місцевість без його згоди, у зв`язку з чим позивач мав достатні підстави не виконувати зазначений наказ відповідно до положень частини другої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» та частини четвертої статті 5 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

КАС ВС залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій у цій справі про відмову у задовленні позову та вказав, що за приписами частини другої статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.

Аналогічна за змістом норма закріплена у частині четвертій статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, якою встановлено, що поліцейський не повинен виконувати злочинний або явно незаконний наказ, а у разі його одержання зобов`язаний негайно та письмово повідомити про це керівника, який віддав наказ, і свого безпосереднього керівника.

Згідно з положеннями частин першої-другої статті 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа.

Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику (частина четверта статті 5 Дисциплінарного статуту).

Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом (частина п`ята статті 5 Дисциплінарного статуту).

Тлумачення зазначених положень дає підстави вважати, що під злочинним наказом слід розуміти таке розпорядження керівника, виконання якого утворює склад кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Такий наказ за своїм змістом вимагає від підлеглого вчинення дій, що прямо порушують кримінальний закон. Виконання такого наказу є кримінально караним, а тому поліцейський не лише має право, а й зобов`язаний відмовитись від його виконання, незалежно від будь-яких обставин.

Під явно незаконним наказом слід розуміти таке розпорядження, протиправність якого є очевидною, однозначною та не потребує спеціальних юридичних знань для її усвідомлення. Йдеться про наказ, що прямо суперечить нормативно визначеним повноваженням поліцейського, службовій присязі, основним правам і свободам громадян або вимагає вчинення дій, які явно виходять за межі закону. Його протиправність є настільки очевидною, що поліцейський повинен самостійно усвідомити недопустимість його виконання.

Іншими словами, критерій «очевидності» незаконності полягає в тому, що для усвідомлення протиправності такого наказу не потрібно проводити складного правового аналізу чи звертатися до спеціальних норм: незаконність випливає безпосередньо зі змісту наказу та загальновідомих вимог закону.

Отже, для визначення наказу злочинним або явно незаконним, у розумінні статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 5 Дисциплінарного статуту, має бути встановлено очевидну протиправність, що проявляється у вимозі вчинити дії, які суперечать закону, службовій присязі або утворюють склад кримінального правопорушення, а у разі наполягання на його виконанні - підтверджено факт письмового повідомлення керівництва про цю обставину.

КАС ВС, повертаючись до обставин цієї справи, зазначив, що потенційні чи навіть наявні порушення процедури переміщення позивача або трудових гарантій самі по собі не утворюють очевидної незаконності наказу.

Такі порушення можуть бути підставою для оскарження відповідного наказу у встановленому законом порядку, однак не надають поліцейському права самостійно визначати наказ як явно незаконний та відмовлятися від його виконання.

З повним текстом постанови КАС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.