КЦС нагадав, коли питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом

Позивач просила суд визнати право власності на майно в порядку спадкування за заповітом. Особа зазначала, що один із подружжя заповів їй 1/2 частку квартири, яка належала подружжю.

Після смерті заповідача позивач звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте нотаріус запропонував їй надати письмову згоду іншого з подружжя на прийняття нею спадщини, але відповідач такої згоди не надала.

Суд першої інстанції позов задовольнив та визнав за особою право власності на 1/2 частку квартири.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та у позові відмовив. Суд зазначив, що дружина спадкодавця, на час його смерті мала права на обов`язкову частку у спадщині, оскільки досягла пенсійного віку і вважалася непрацездатною. Також суд вказав на те, що у позивача були відсутні перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а відмова нотаріуса у видачі цього свідоцтва також відсутня.

Верховний Суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції. Касаційний цивільний суд нагадав, що у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

ВС вказав, що оскільки відсутня відмова нотаріуса у видачі свідоцтва і перешкод для його отримання немає, позов не підлягає задоволенню (постанова від 24.07.2019 у справі № 2-6322/04).