КЦС нагадав про обов'язки працівника, який є учасником страйку

Особа оскаржила до суду своє звільнення за прогул.

Позивач зазначала, що рішенням районного суду у справі за позовом в.о. редактора редакції районної газети до страйкового комітету про визнання страйку незаконним, страйк оголошений трудовим колективом редакції визнано незаконним, зобов`язано учасників страйку - трудовий колектив прийняти рішення про припинення оголошеного страйку та розпочати роботу не пізніше наступної доби після вручення копії рішення суду страйковому комітету.

Однак, їй (позивачу) про наявність вказаного судового рішення було невідомо, про наявність будь-яких рішень страйкового комітету про припинення оголошеного страйку та початку роботи їй не відомо також, про необхідність відновити роботу її ніхто не повідомляв, і тому вона продовжувала страйк.

Суд першої інстанції позов особи задовольнив, оскільки вважав, що рішення суду, яким страйк визнано незаконним, на дату звільнення позивача не набрало законної сили, а отже, не було обов`язковим для виконання.

Апеляційний суд не погодився з рішенням суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовив, встановивши набрання рішенням суду про визнання страйку незаконним законної сили на день звільнення позивача за прогул.

Суд апеляційний інстанції зазначив, що позивач не дотрималась ні процедури страйку, викладеної у статті 19 Закону «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» , ні вимог статті 23 Закону, яка покладає обов`язок саме на учасників страйку прийняти рішення про його припинення, а також не виконала рішення суду, яким зобов`язано працівників прийняти рішення про припинення страйку не пізніше наступної доби після вручення копії рішення страйковому комітету, і не довела, що їй якимось чином завадили дотриматись цього.

Касаційний цивільний суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції.
Суд зазначив, що норми частини третьої статті 23 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» вказують, що рішення суду про визнання страйку незаконним зобов`язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.

Статтею 6 Правил поведінки найманих працівників, органів профспілки, іншого уповноваженого ними органу, власника або уповноваженого ним органу (представника), органу (особи), що очолює страйк, під час страйку передбачено, що наймані працівники, які беруть участь у страйку, зобов`язані: прийняти та затвердити на загальних зборах (конференції) рішення про оголошення страйку, оформити його протоколом; чітко виконувати вимоги законодавства щодо порядку проведення страйку; додержуватися законності та громадського порядку; дотримуватися вимог щодо забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, недопущення загрози життю і здоров`ю людей, навколишньому середовищу; у разі визнання в установленому Законом порядку страйку незаконним виконати рішення суду щодо його припинення та стати до роботи.

КЦС зауважив, що працівник, який є учасником страйку, зобов`язаний вчиняти активні дії, цікавитись питанням вирішення колективного трудового спору. А нормативними актами передбачено не лише право найманих працівників на страйк, а і передбачено відповідні їх обов`язки.

Також суд касаційної інстанції відхилив посилання позивача на те, що відповідачем допущено порушення процедури звільнення позивача з роботи, адже із поданням про її звільнення за ініціативи власника він до первинної профспілкової організації не звертався.

ВС зазначив, що відповідно до статті 28 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни.

Суд звернув увагу, що відповідно до статті 32 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, або які не виконують рішення про визнання страйку незаконним, а так само особи, які перешкоджають припиненню незаконного страйку, притягаються до дисциплінарної або адміністративної відповідальності згідно із законодавством.

До таких осіб не застосовуються порядок і гарантії, передбачені статтями 43 і 252 Кодексу законів про працю України (постанова від 29.04.2020 у справі № 158/1839/17).