КЦС:низький освітній рівень заповідача не може бути підставою для позбавлення можливості на вираження особистої волі у заповіті
Позивач просила суд визнати заповіт недійсним. Особа зазначала, що заповіт її матері складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки матір була глухонімою та неписьменною, часто користувалася послугами сурдоперекладача, у зв`язку з чим не могла прочитати документ і підписати його.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили. Суди встановили, що померла хоча й була глухонімою людиною, однак вміла читати та писати, а тому посвідчення заповіту при свідках та сурдоперекладачеві не вимагалося. Протягом всього життя спадкодавець у побуті обслуговувала себе самостійно, була працевлаштованою, отримувала заробітну плату, сплачувала комунальні послуги та здійснювала покупки у торговельних місцях без допомоги сурдоперекладача.
У касаційній скарзі позивач наполягала, що будучи глухонімою людиною, мати також не вміла писати, а тому при складанні заповіту обов`язковою була участь сурдоперекладача і двох свідків, які могли б підтвердити своїм підписом, що зміст правочину відповідав волевиявленню та дійсним намірам учасника нотаріальної дії.
Касаційний цивільний суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій.
Суд зазначив, що відповідно до статей 1248, 1251 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу). Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Також згідно з пунктом 2.6 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 лютого 2012 року № 3306/5, глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, сама читає заповіт чи заяву і підписує його (її). Якщо така особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов`язково повинна бути присутня особа (сурдоперекладач), яка може порозумітися з глухою, німою або глухонімою особою і підтвердити своїм підписом, що зміст заповіту, заяви відповідає волі учасника нотаріальної дії. Підпис особи (сурдоперекладача) проставляється після тексту заповіту, заяви. Від зазначеної особи вимагається документ, що підтверджує її кваліфікацію.
Такі положення закріпленні в пункті 7 глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Суд касаційної інстанції зазначив, що будучи глухонімою, спадкодавець вміла читати та писати, про що свідчить довідка спеціальної школи-інтернату. Крім того, це також підтвердили допитані в суді першої інстанції свідки, які пояснили, що в них виникали певні труднощі у спілкуванні зі спадкодавцем, однак в незрозумілих ситуаціях вона записувала запитання або відповідь на листку паперу.
ВС зауважив, що чинне на час складання цього правочину законодавство вимагало залучення свідків та сурдоперекладача лише у разі, якщо глухонімий заповідач був неписьменним, доказів на підтвердження чого позивачем не надано, як і не доведено, що заповідальне розпорядження не відповідало волевиявленню спадкодавця.
Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попереднії інстанцій правильно виходили з того, що сам по собі низький освітній рівень заповідача (написання слів з граматичними помилками та неправильним відмінюванням) не міг бути підставою для позбавлення її можливості на реалізацію конституційних прав щодо вираження своєї особистої волі, яка відображена у заповіті, складеному з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення (постанова від 06.04.2020 у справі № 158/433/17).
