КЦС: відсутність складу колегії суддів, що ухвалювали у справі судове рішення, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення
Судами розглядалась справа за позовом Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після розгляду справи в апеляційному порядку Банк звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою суду апеляційної інстанції у задоволенні заяви Банку про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Суд зазначив, що постанова у справі ухвалювалась Апеляційним судом м. Києва, діяльність якого щодо здійснення правосуддя станом на час надходження заяви про ухвалення додаткового рішення була припинена, вказана заява була передана для розгляду до Київського апеляційного суду. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями був визначений склад, що відмінний від складу, який розглядав справу.
Суд дійшов висновку, що, з огляду на приписи статті 270 ЦПК України, наведене унеможливлює ухвалення додаткового рішення у цій справі.
З таким висновком не погодився КЦС ВС, який скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та справу направив до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо ухвалення додаткового рішення.
ВС зазначив, що аналіз змісту статті 270 ЦПК України у системному зв`язку з іншими нормами права, дає підстави для висновку, що вказана процесуальна норма не встановлює беззаперечний обов`язок ухвалення додаткового рішення виключно в такому ж складі суду (суддів), що ухвалив рішення, оскільки у цьому разі законодавець використовує формулу «суд, що ухвалив рішення» як суддівська інституція, а не конкретних суддів суду.
Верховний Суд звернув увагу на те, що додаткове рішення шляхом його подальшого виконання спроможне забезпечити реальний захист прав та інтересів позивача, з метою відновлення або захисту яких останній звертався до суду з конкретно визначеними позовними вимогами, які суд за відсутності процесуальних перешкод повинен вирішити по суті.
А виконання судових рішень є складовою частиною судового розгляду, а також важливим фактором, що забезпечує захист прав і законних інтересів громадян. Обов`язковість виконання судового рішення є одним із основних принципів цивільного судочинства.
КЦС вказав, що процесуальна можливість ухвалення судом додаткового рішення у складі, відмінному від складу суддів, що ухвалив рішення у справі, забезпечена, зокрема, приписами пункту 2.3.47. Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України №25 від 02.04.2015, що дозволяє автоматизований розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача).
Крім того, частиною третьою статті 270 ЦПК України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
КЦС ВС зазначив, що цивільний процесуальний закон не забороняє визначеним при автоматичному розподілі суддям знайомитись з матеріалами справи, у чому числі з дослідженими при судовому розгляді доказами, прослуховувати записи технічної фіксації судового процесу, уточнювати певні питання у учасників справи, яких у разі необхідності суд може викликати в судове засідання (постанова від 24.06.2020 у справі № 759/9300/13-ц).
