КЦС вказав, чи може позов про скасування державного акту на землю бути забезпечений шляхом накладення арешту на земельну ділянку

Суд розглядав справу за позовом особи про скасування державного акту про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Особою було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку. Особа зазначала, що у разі відчуження земельної ділянки новий власник майна буде вважатися добросовісним набувачем, що значно ускладнить можливість позивача захистити свої права у вказаному провадженні, оскільки при виникненні зазначених обставин фактично відбудеться зміна власника майна, що в свою чергу призведе до того, що після вирішення вказаної справи необхідно буде звертатися вже з новим позовом, використовуючи вже інші способи захисту своїх прав.

Суд першої інстанції заяву задовольнив та наклав арешт на земельну ділянку.

Суд виходив з того, що, по-перше, між позивачем і відповідачем існують тривалі спірні відносини щодо земельної ділянки, а, по-друге, відповідач як титульний власник нерухомого майна має право в будь-який час провести його відчуження.

Апеляційний суд погодився із забезпеченням позову.

Касаційний цивільний суд ВС скасував судові рішення та у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив.

Суд касаційної інстанції зазначив, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

ВС зазначив, що, суди не звернули увагу на те, що при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

ВС звернув увагу на те, що позивачем заявлено вимоги про скасування державного акту про право власності на землю та визнання недійсним договору купівлі-продажу та рішення суду за наслідками розгляду цих вимог не підлягає примусовому виконанню.

ВС дійшов висновку, що захід забезпечення позову у вигляді арешту земельної ділянки не є співмірним із заявленими позивачем вимогами та судові рішення належить скасувати, а у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити (постанова від 10.11.2021 у справі № 361/6799/14-ц).