КЦС ВС нагадав про важливість забезпечення безсторонності суду

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на квартири, які є предметом іпотеки.

Позивач зазначав, що на забезпечення виконання договору пайового внеску між ним та КС «Україна» укладено іпотечний договір, за умовами якого відповідач передав позивачу в іпотеку квартири. Оскільки у встановлений договором пайового внеску строк позивачу грошові кошти не було повернено, він просив позов задовольнити.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову відмовив, оскільки іпотечним договором, укладеним між сторонами, встановлено позасудовий порядок визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, тому визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішенням суду є неналежним способом захисту.

У касаційній скарзі позивач покликався на те, що справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду, оскільки суддя ще до вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження мала заявити самовідвід, однак зробила це лише після поновлення пропущеного строку. Ухвала апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції окремо від рішення суду не підлягає оскарженню, тому заперечення проти неї викладаються в касаційній скарзі.

Так, у цій справі дійсно після поновлення строку на апеляційне оскарження з метою уникнення сумніву в об`єктивності та неупередженості суддя заявила самовідвід у справі, зазначаючи про те, що третьою особою у справі є КС «Україна», яка має відношення до її батька, який є потерпілим у кримінальній справі щодо посадових осіб КС «Україна», а також є позивачем у справі за позовом до КС «Україна» про повернення депозитного вкладу, що сторонами може сприйматися, як потенційні корупційні ризики. Ухвалою Апеляційного суду самовідвід було задоволено.

Касаційний цивільний суд ВС скасував судові рішення апеляційного суду та справу направив до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

КЦС зазначив, що враховуючи наявність підстав для самовідводу судді, прийняття нею процесуальних рішень у цій справі до вирішення питання самовідводу не відповідає вимогам незалежного та неупередженого суду, встановленого законом, оскільки вони прийняті неповноважним складом суду, що на підставі пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland)).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus)) (постанова ВС від 02.12.2020 у справі № 2-5229/09).