КЦС висловився щодо подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі у справі, після спливу 11 років

Суд розглядав позов особи про визнання договору дарування недійсним. Ухвалою суду від 2007 року провадження у справі було закрито у зв`язку зі смертю позивача. Суд першої інстанції виходив із того, що позивач померла, а спірні правовідносини не допускають правонаступництво.

У 2018 році донька померлої звернулася з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції.

Апеляційний суд поновив апелянту строк на апеляційне оскарження ухвали та відкрив апеляційне провадження у справі. Згодом апеляційний суд закрив апеляційне провадження, але апелянт оскаржила ухвалу про закриття апеляційного провадження до Верховного Суду, який скасував оскаржену ухвалу та справу передав до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Касаційний цивільний суд ВС зазначив, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується на стадії його відкриття. Поновивши пропущений строк, суд тієї ж інстанції не має повноважень переглядати це рішення або повторно досліджувати питання поновлення строку з інших підстав. Тому такий перегляд не може бути підставою для закриття апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції за результатом розгляду апеляційної скарги доньки померлого позивача скасував ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, не врахував, що в тому разі, коли власник квартири за договором дарування пред`явив до суду позов про визнання недійсним цього договору, то його смерть до вирішення справи не може бути підставою для застосування пункту 6 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції.

Постанову суду апеляційної інстанції оскаржив правонаступник відповідача.

Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, а також ухвалу суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі та справу передав до суду апеляційної інстанції на новий розгляд зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

ВС вказав, що, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення заявнику строку на апеляційне оскарження ухвали, вказаного не врахував, формально вказав про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, достеменно не з`ясувавши, коли саме заявнику стало відомо про наявність ухвали суду першої інстанції.

КЦС ВС вказав на те, що сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу 11 років особою, не залученою до участі у справі, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на дату ухвалення оскарженої ухвали (2007 рік), не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження (постанова від 17.11.2021 у справі № 2-517/07).