КЦС висловився щодо порядку усунення від спадкування особи, яка умисно позбавила життя спадкодавця

Особа звернувся до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом після смерті своєї матері.

Позивач зазначав, що після смерті його матері відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла квартира та 2/3 частини іншої квартири та грошові кошти на рахунках в банку. На час відкриття спадщини після смерті матері він постійно проживав зі спадкодавцем, а тому в силу статті 1268 Цивільного кодексу України вважається таким, що прийняв спадщину.

Позивач також покликався на те, що на час звернення до суду з цим позовом відсутній вирок суду, яким би було встановлено факт умисного позбавлення ним життя спадкодавця, а отже підстави для усунення його від права на спадкування в порядку, передбаченому частиною першою статті 1224 ЦК України, відсутні.

Також у цій справі було подано зустрічний позов іншими особами. Одна з цих осіб зазначала, що оскільки спадкоємці першої черги за законом, які б мали право на спадкування відсутні, тому згідно статті 1262 ЦК України вона як рідна сестра має право на спадкування за законом. Згодом позивач за первісним позовом відмовився від своїх вимог.

Суди дійшли висновку про часткове задоволення вимог зустрічного позову.

Касаційну скаргу у справі подав представник позивача за первісним позовом. Він покликався на те, що спадщина, яка відкрилась після смерті матері позивача з часу відкриття спадщини, належить її сину, як єдиному спадкоємцю першої черги за законом.

На час відкриття спадщини та прийняття її позивачем, і протягом встановленого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини не існувало обвинувального вироку суду про визнання його винним в умисному позбавлені життя матері, а отже він не міг бути позбавлений права на спадкування автоматично лише через наявність кримінальної справи за фактом вбивства.

Касаційний цивільний суд не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.

Суд зазначив, що згідно з частиною першої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Положення абзацу першого цієї частини не застосовується до особи, яка вчинила такий замах, якщо спадкодавець, знаючи про це, все ж призначив її своїм спадкоємцем за заповітом.

КЦС роз’яснив, що оскільки діяння, зазначені у частині першій статті 1224 ЦК України є кримінально караними, то вони повинні бути підтверджені обвинувальним вироком суду або постановою про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, які є самостійною та достатньою підставою для усунення від права на спадкування.
ВС зауважив, що за наявності постановлених у кримінальному судочинстві, вказаних судових рішень, які набрали законної сили, ухвалення окремого рішення суду у цивільній справі про усунення від спадкування не вимагається, оскільки особа яка умисно позбавила життя спадкодавця не має права на спадкування в силу закону.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановивши, що позивач за первісним позовом умисно позбавив життя свою матір, що підтверджено вироком районного суду, зміненим вироком апеляційного суду в частині призначення покарання, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що в силу закону позивач не має права на спадкування після смерті матері відповідно до положень статті 1224 ЦК України (постанова від 27.04.2020 у справі № 2029/2-2762/11).