КЦС висловився щодо застосування норм ст. 625 ЦК у випадку несвоєчасного перерахування коштів органом ДВС

Позивач придбала на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна, замовником яких було Управління державної виконавчої служби, нерухоме майно та отримала свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру. Позивач сплатила на депозитний рахунок УДВС ГУЮ грошові кошти у розмірі 1 548 022,03 грн.

Згодом рішенням суду було визнано недійсними результат прилюдних торгів та протокол проведення прилюдних торгів, скасовано акт державного виконавця про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах, визнано недійсним свідоцтво про право власності позивача на квартиру.

Позивач звернулася до УДВС з вимогою повернути кошти, зараховані на депозитний рахунок, проте їй було відмовлено у виплаті грошових коштів, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням суду відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України було стягнуто з депозитного рахунку Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби на користь позивача грошові кошти.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що гроші повинні були бути повернуті в семиденний строк з моменту її звернення до відповідача, встановлений статтею 530 ЦК України, позивач просила суд визнати незаконною у бездіяльність ГТУЮ, стягнути з ГТУЮ на її користь на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних від простроченої суми, інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суди виходили з того, що приписи частини другої статті 625 ЦК України не можуть бути застосовані до вказаних спірних правовідносин.

КЦС не погодився з таким висновком, скасував постанову суду апеляційної інстанції та справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

КЦС зазначив, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд звернув увагу, що у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

КЦС вказав, що положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

Тому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону не звернув уваги на те, що дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Унаслідок чого у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України (постанова від 18.03.2020 у справі № 760/6938/16-ц).