Належним способом захисту емфітевзису при втраті володіння є віндикаційний позов - ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової належним способом захисту палати Касаційного цивільного суду у справі № 518/520/20 виснував правові висновки про те, що: 1) належним способом захисту емфітевзису при втраті володіння є віндикаційний позов; 2) відсутність підстав для кваліфікації договору, укладеного сторонами про розірвання договору емфітевзису, як нікчемного.

КЦС ВС вказав, що емфітевзис як речове право на чуже майно стає відносно самостійним і незалежним від договору, яким він встановлений.

Підстави припинення речових прав на чуже майно визначаються лише законом. Договором про встановлення емфітевзису не можуть бути встановлені підстави припинення емфітевзису, що не передбачені як такі законом.

Тому домовленість сторін договору про встановлення емфітевзису щодо його розірвання не має наслідком припинення емфітевзису як речового права на чуже майно.

Норми ЦК та ЗК України в редакції, чинній станом на 20 березня 2018 року, такої підстави припинення емфітевзису як розірвання договору, яким він встановлений не передбачали;суб`єкт емфітевзису при втраті володіння земельною ділянкою може пред`явити віндикаційний позов.

КЦС також зазначив, що на рівні імперативної норми закону не передбачено вчинення договору про встановлення емфітевзису та/або його розірвання за домовленістю сторін в письмовій формі з нотаріальним посвідченням.

По своїй суті положення статті 654 ЦК України є диспозитивними. Про це свідчить, зокрема, як загальна спрямованість норм договірного права в ЦК як основному регуляторі приватних відносин, так і те, що законодавець допускає встановлення іншого правила такими регуляторами як договір, норма закону чи звичай ділового обороту.

Касаційний суд акцентував увагу, що недотримання правил диспозитивної норми не може зумовлювати такий «суворий» та «нищівний» наслідок для правочину (договору) як нікчемність.

Тому, якщо договір про встановлення емфітевзису був за домовленістю сторін укладений в письмовій формі з нотаріальним посвідченням, то правило статті 654 ЦК України не може бути кваліфіковане як вимога закону про нотаріальне посвідчення договору про розірвання договору про встановлення емфітевзису, недодержання якої відповідно до статті 220 ЦК України має наслідком нікчемність договору.

З повним текстом постанови КЦС ВС можна ознайомитися за цим посиланням.