Неможливість призначення конфіскації майна (ст.59 КК України) у разі некорисливого заволодіння транспортним засобом - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №643/12184/20 сформулював правову позицію про Неможливість призначення конфіскації майна (ст.59 КК України) у разі некорисливого заволодіння транспортним засобом.

ККС ВС у цій справі змінив рішення судів попередніх інстанцій, виключив з вироку та ухвали вказівки про призначення засудженому за ч. 2 ст. 289 КК України на підставі положень ст. 70 КК України додаткового покарання у виді конфіскації частини належного йому майна.

ККС ВС вказав, що за змістом норм ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначене лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України згідно з положеннями ст. 12 цього Кодексу відноситься до тяжких злочинів, санкція якого передбачає можливість призначення або не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК України, якщо його вчинено з корисливих спонукань.

Під корисливими спонуканнями необхідно розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.