Неповідомлення особі про тимчасове обмеження її конституційних прав внаслідок здійснення аудіоконтролю не є підставою для визнання доказів недопустимими - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №601/1623/20 сформував правовий висновок щодо допустимості доказів, отриманих внаслідок аудіоконтролю без повідомлення особи.

ККС ВС вказав, що неповідомлення особи у порядку ч. 2 ст. 253 КПК України про тимчасове обмеження його конституційних прав, на чому наголошує у касаційній скарзі захисник, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження, не може бути підставою для визнання недопустимими здобутих під час НСРД доказів, адже факт проведення аудіоконтролю став йому відомим під час ознайомлення з відповідними матеріалами досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, що з огляду на наявність достатнього часу та можливостей для підготовки лінії захисту не дає підстав для твердження про порушення права обвинуваченого на захист.

Оскільки НСРД у вигляді аудіоконтролю реалізовано у визначений процесуальним законом спосіб, у діях органу досудового розслідування не вбачається порушення прав підозрюваного від самовикриття, немає підстав визнавати відомості, зафіксовані у відповідних протоколах, недопустимими доказами згідно зі статтями 86, 87 КПК України як такі, що отримані з істотним порушенням прав і свобод людини та вимог кримінального процесуального закону.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.