Неприпустимість зміни спадкоємцем добровільного рішення про відмову від спадкового майнового права, що підтверджується правочином, безпосередніми висловлюваннями та поведінкою - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №450/1613/18 сформулював правову позицію про недопустимість зміни спадкоємцем добровільного рішення про відмову від спадкового майнового права, що підтверджується правочином, безпосередніми висловлюваннями та поведінкою.

КЦС ВС у цій справі скасував рішення суду апеляційної інстанції, залишив у силі рішення суду першої інстанції та вказав, що проявом доктрини заборони суперечливої поведінки є те, що якщо особа, яка має cуб’єктивне право (наприклад, право власності, право на частку в спільній власності), добровільно висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що відмовляється від належного їй майнового права, то така особа пов’язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.

Спроба особи згодом здійснити суб’єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

У випадку, якщо особа добровільно відмовилася від видачі свідоцтва про права на частку у праві спільної сумісної власності, а у подальшому змінила своє рішення та звертається із заявою про видачу такого свідоцтва та про оспорення свідоцтва про право на спадщину, в яке включено таке майно, то така особа пов’язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом.

Спроба особи згодом здійснити суб`єктивне право суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Встановивши, що спадкоємець ( позивач ) висловила свою волю щодо подальшої долі набутого її чоловіком у період їх шлюбу нерухомого майна, після видачі оспорюваних свідоцтв на користь одного із своїх синів та реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомості за ним не оспорювала відповідних нотаріальних дій аж до моменту смерті сина та заявлення відповідачем ( онуком) свого права на спадкування належного померлому майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів зауважує, що за встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та поведінки учасників спірних спадкових правовідносин зазначена спроба позивачки здійснити своє суб`єктивне право (право на частку в спільній сумісній власності подружжя) після майже трьох років з моменту підтвердження право особистої власності спадкодавця та укладення нею нотаріально посвідченого договору з іншими спадкоємцями щодо розподілу спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини після смерті спадкодавця , суперечить її попередній поведінці та принципу добросовісності.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.