Невідповідність резолютивної частини вироку вимогам кримінального процесуального закону є підставою для його скасування - ВС
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду виснував правову позицію про невідповідності резолютивної частини вироку вимогам кримінального процесуального закону щодо посилання суду на норму кримнального закону про кримінальну відповідальність, за якою особу визнано винуватим та на призначене судом покарання. Постанова ККС у складі Верховного суду у справі № 638/3571/22 за посиланням.
Як убачається з матеріалів провадження, у вимогах апеляційної скарги сторона обвинувачення просила призначити особу за ч. 2 ст. 307 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. Однак суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам прокурора про необхідність призначення додаткового покарання та у вироку про це не зазначив, чим допустив порушення вимог ст. 420 КПК України..
Статтею 374 КПК встановлено загальні вимоги до вироків, яким, з огляду на ч. 2 ст. 420 КПК, повинен відповідати вирок суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у разі визнання особи винуватою в резолютивній частині вироку, крім іншого, зазначаються прізвище, ім`я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред`явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом.
Натомість, резолютивна частина вироку суду апеляційної інстанції не містить посилань на норму закону України про кримінальну відповідальність, за якою особу визнано винуватим, а також на призначене судом покарання.
Таким чином, суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону (статей 420, 374 КПК), які є істотними та могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК), і неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК), що відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування ухвали апеляційного суду.
За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване судове рішення.
