Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України, у тому числі під час воєнного стану - КАС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №320/2229/25 застосував висновок Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 про те, що обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому законом "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України та сформулював правові позиції щодо можливості та законності обмеження виплати пенсії на підставі положень Закону України "Про державний бюджет", а також - під час дії правового режиму воєнного стану.

КАС ВС залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій, якими визнано абзац перший пункту першого Постанови від 03.01.2025 р. № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» в частині його застосування до осіб, яким пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» протиправним і нечинним, відмовив у задоволенні касаційної скарги Кабінету Міністрів Ураїни та вказав, що:

• Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, оскаржуваними положеннями Постанови КМУ № 1 фактично визначено підстави для обмеження у спосіб застосування коефіцієнтів розміру пенсій, зокрема, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ, що призвело в процесі правозастосування до зменшення ГУ ПФУ розміру пенсії (пенсійних виплат) позивачу. В контексті спірних правовідносин, колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 про те, що обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.

• Щодо доводів відповідача стосовно прийняття Постанови КМУ № 1 на виконання положень статті 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» - зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін, зокрема, до Закону № 2262-ХІІ, а інші нормативно-правові акти застосовуються лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів; зміни до Закону № 2262-ХІІ у частині, яка регламентує спірні правовідносини (щодо обмеження граничним (максимальним) розміром пенсії та застосування до суми перевищення коефіцієнту, визначеного Постановою № 1), не вносилися; правове регулювання відносин щодо особливостей пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби та прирівняних до них осіб, здійснюється Законом № 2262-ХІІ, а отже саме Закон № 2262-ХІІ є спеціальним до зазначених правовідносин, відтак, норми Закону № 2262-ХІІ мають перевагу перед нормами Закону № 4059-IX.

• Щодо доводів про можливість обмеження права на пенсію у зв`язку з дією воєнного стану - згідно зі статтею 64 Конституції України, під час воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися тимчасові обмеження конституційних прав, окрім прав, передбачених статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Основного Закону. Право на соціальний захист (стаття 46 Конституції України) не входить до переліку прав, які не можуть бути обмежені. Водночас таке обмеження може здійснюватися лише законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом, яким є Постанова КМУ № 1; Окремі особливості тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина у зв’язку з введенням воєнного стану визначені статтею 6 Закону № 389-VIII, пунктом 5 частини першої якої встановлено, що в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 не передбачено обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, визначених статтею 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

  • Щодо дотримання процедурних питань прийняття Постанови КМУ № 1 - проєкти нормативно-правових актів, які стосуються регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, розглядаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з урахуванням думки відповідних профспілок, об`єднань профспілок (частина третя статті 21 Закону України № 1045-XIV від 15.09.1999 «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» ( Закон № 1045-XIV); під час підготовки проєкту акта Кабінету Міністрів з питань, що стосуються формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, відповідний проєкт акта в обов’язковому порядку надсилається уповноваженому представнику всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та уповноваженому представнику всеукраїнських об`єднань організацій роботодавців (пункт 7 параграфу 33 Регламенту); як встановлено судами попередніх інстанцій, будь-яких доказів щодо надсилання проєкту Постанови КМУ № 1 уповноваженому представнику всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та уповноваженому представнику всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців матеріали справи не містять. Отже, Кабінет Міністрів України порушив процедуру прийняття Постанови КМУ № 1 в частині, визначеній пунктом 7 параграфу 33 Регламенту. Водночас Міністерство соціальної політики України, як розробник вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, було зобов'язане відповідно до пункту 12 Порядку № 996 провести консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій щодо її проєкту. Як встановлено судами попередніх інстанцій, будь-яких доказів щодо проведення відповідних консультацій з громадськістю відповідно до Порядку № 996 матеріали справи не містять. У зв`язку з наведеним, Кабінет Міністрів України порушив процедуру прийняття Постанови КМУ № 1, визначену пунктами 5, 12 Порядку № 996 та пунктом 1 параграфу 42 Регламенту. Зазначене порушення процедури за висновками Верховного Суду (постанова від 16.03.2020 у справі № 640/284/19) визнається самостійною підставою для визнання акта протиправним та нечинним.

З повним текстом постанови КАС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.