Обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участі інші обвинувачені, не мають преюдиціального значення - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №759/19740/21 сформував правовий висновок щодо преюдиціального значення обставин, встановлених у провадженні, в якому не беруть участі інші обвинувачені.

ККС ВС зазначив, що захист у касаційній скарзі звернув увагу на те, що стосовно одного зі співучасників хуліганських дій, постановлено обвинувальний вирок, яким затверджено угоду про визнання ним своєї винуватості у вчиненні цих дій і з якого випливає, що саме ця особа завдала спірного удару в обличчя потерпілого. Отже, цей вирок має преюдиціальне значення для кримінального провадження стосовно її підзахисного.

ККС ВС не погодився з такими аргументами захисту та вказав про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у встановленому законом порядку.

У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК. Згідно із цими правовими нормами особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ст. 90 КПК рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили, у разі встановлення ним порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення лише для вирішення питання про допустимість доказів.

За сталою судовою практикою (див., наприклад, постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 127/19722/17, провадження № 51-5043км20) обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участі інші обвинувачені, не повинні мати преюдиціального значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила має обмежуватися даними конкретного провадження.

Вирок щодо вказаної у касаційній скарзі особи постановлений за наслідком затвердження угоди про визнання винуватості. По суті він є результатом специфічної процедури, яка не передбачає змагального дослідження всіх обставин справи. Суд, затверджуючи угоду про визнання винуватості, обмежується лише з`ясуванням обставин, що визначені у ст. 474 КПК.

Тобто постановлення вироку стосовно вказаної особи не звільняло суд від оцінки доказів, зокрема щодо заподіяння спірного удару потерпілому, у кримінальному провадженні за обвинуваченням засудженого вироком суду у цій справі. Суд, дослідивши докази, дійшов висновку, що спірний удар завдав саме засуджений.

Верховний Суд не знаходить підстав сумніватися у цих висновках судів попередніх інстанцій, тому відхиляє аргументи захисту.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.