Оформлене за життя спадкодавця на іншу особу у законний спосіб нерухоме майно не входить до складу спадщини - КЦС ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду№354/1008/20 сформулював правовий висновок щодо належності до складу спадщини нерухомого майна, право власності на яке було оформлене спадкодавцем за життя на іншу особу.

КЦС ВС вказав, що підставою реєстрації права власності братом позивачки на спірний будинок є свідоцтво про право власності, яке видане на підставі рішення виконавчого комітету Микуличинської сільської ради № 82 від 24 грудня 2010 року.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Посилання позивачки на те, що відповідно до змін, внесених Законом України № 1878-VIвід 11 лютого 2010 року, у підпункті 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» із повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад була виключена реєстрація об`єктів нерухомого майна, на правильність висновків апеляційного суду не впливає, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу про державну реєстрацію прав, рішення про державну реєстрацію права власності брата позивачки на спірний житловий будинок прийнято 18 липня 2011 року державним реєстратором Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне БТІ», а не виконкомом сільської ради.

Відомості про незгоду Микуличинської сільської ради із прийнятим її виконавчим комітетом та підписаним сільським головою рішенням в матеріалах справи відсутні.

При цьому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), була передбачена можливість оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування.

Свідоцтво про право власності є документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто оспорюване свідоцтво про право власності не породжує виникнення відповідного права, а фіксує факт його наявності.

Таким чином, скасувати (визнати недійсним) свідоцтво про право власності на майно можливо тільки у разі визнання недійсним (незаконним) відповідного рішення, на підставі якого видано це свідоцтво (див. постанови Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 917/927/17, від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 904/750/19, від 27 травня 2020 року у справі № 442/2771/17, від 09 березня 2021 року у справі № 756/4120/16-ц).

Апеляційний суд правильно встановив законність рішення органу місцевого самоврядування і виданого на його підставі свідоцтва.

Матеріали справи не містять доказів про те, що батьки брата позивачки за життя не визнавали чи оспорювали його право власності на житловий будинок, або що він приховував факт належності йому вказаного будинку.

Оскільки спірний житловий будинок не увійшов до складу спадщини після смерті батьків, апеляційний суд обґрунтовано вказав на недоведеність порушення спадкових прав позивачки.

З урахуванням встановлених обставин, висновки апеляційного суду по суті вирішення спору, не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 рокуу справі№ 342/180/17, у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 450/2286/16-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 200/7924/16-ц, на які посилалася позивачка (заявниця) у касаційній скарзі.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.