Підстави призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами за ч. 2 ст. 286 КК України та урахування судом позиції потерпілого - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 208/1752/21 сформулював првову позицію щодо підстав призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами за кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України та урахування судом позиції потерпілого щодо покарання.

ККС ВС скасував рішення суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання та вказав, що санкція ч. 2 ст. 286 КК передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер стосовно його застосування, і вирішення цього питання законодавець відніс до дискреційних повноважень суду, реалізація яких залежить від конкретних обставин кримінального провадження.

Верховний Суд у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту послідовно виходить із того, що під час призначення як основного, так і додаткового покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та конкретні обставини здійснених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Як установили суди, унаслідок злочинної самовпевненості засуджений порушив два пункти Правил дорожнього руху, потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Апеляційний суд, призначаючи додаткове покарання у максимальному розмірі, визначеному санкцією ч. 2 ст. 286 КК, належним чином не зважив на позицію потерпілої, яка повідомила, що обвинувачений після ДТП запропонував доправити її в лікарню, однак вона попросила його відвезти її додому, що той і зробив. Вказала, що не знала, що вдарилася головою і не вважала, подію, що трапилася, якоюсь важливою, вже вдома відчула себе погано. Засуджегний увесь час матеріально допомагав із лікуванням, повністю сплатив матеріальну та моральну шкоду, ніяких претензій до нього не має, просила його суворо не карати.

Позицію потерпілої під час розгляду провадження в місцевому суді, де вона указувала, що ніяких претензій до засудженого не має, і просила останнього суворо не карати, суд касаційної інстанції бере до уваги в сукупності з усіма обставинами кримінального провадження в контексті їх достатності до висновку про можливість досягнення мети покарання, визначеної приписами статей 50, 65 КК. Наведене узгоджується з правозастосовними позиціями Касаційного кримінального суду Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 694/954/21.

Відшкодування шкоди потерпілій не є безумовною підставою до того, щоб не призначати додаткового покарання за вказане кримінальне правопорушення, а є однією з тих обставин, що беруться до уваги щодо визначення виду та розміру покарання, необхідного, серед іншого, для досягнення мети попередження вчиненню таких злочинів іншими особами за аналогічних обставин.

До того ж у цьому провадженні думка потерпілої стала підґрунтям до застосування положень ст. 75 КК стосовно звільнення засудженого від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.