Підстави визнання правочину фраудаторним та його відмінність від фіктивного - КЦС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №756/19178/21 сформував правовий висновок про критерії визнання правочину фраудаторним та його відмінність від фіктивного.

КЦС ВС у цій справі скасував рішення апеляційного суду та вказав, що правочин не може бути одночасно кваліфікований як фіктивний і такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (фраудаторним правочином).

Кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав.

Натомість для кваліфікації фраудаторного правочину як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав.

Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна.

Очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається.

Для застосування конструкції фраудаторного правочину важливо щоб кредитору належало суб`єктивне цивільне право (зокрема, право вимоги).

Необхідно, щоб той чи інший правочин вчинявся на шкоду кредитору для уникнення чи унеможливлення, зокрема, сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) чи зменшення обсягу майна боржника.

З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.