Про критерії відмінності прохання, пропозиції та вимагання надати неправомірну вигоду - ККС
ККС ВС вказав, що Відповідно до пункту 5 примітки до статті 354 КК під вимаганням у статті 368 КК слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
Така ознака, як вимагання хабара, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа хабароодержувач; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або відкритою погрозою, або створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця.
Таким чином прохання чи пропозиція надати неправомірну вигоду відрізняється від її вимагання лише відсутністю погрози законним інтересам особи.
У даному провадженні за висновком суду погроза з боку засудженого полягала в повідомленні про те, що у разі відмови надати неправомірну вигоду він не затвердить актів виконаних робіт, унаслідок чого підприємство не отримає оплати за договором.
Разом із тим, відповідно до встановлених фактичних обставин, ТОВ несвоєчасно та неякісно виконувало на об`єкті, передбачені договором роботи. Зміст зафіксованих розмов свідчить про те, що засуджений вмовляє хабародавця пришвидшити ремонт будівлі та обіцяє погодити оплату повної вартості робіт до того часу, як ТОВ остаточно завершить роботи.
Обвинувачення не представило доказів того, що засуджений в силу своєї посади мав повноваження розірвати договір або не погодити оплату у разі, якщо роботи були би виконанні відповідно до умов договору, а хабародавець в цьому випадку не міг захистити свої інтереси у законний спосіб.
Отже, поведінка хабародавця свідчить про те, що погоджуючись на пропозицію засудженого, він усвідомлював, що тим самим незаконно уникає настання для себе негативних наслідків, які б настали за відмови дати хабар.
З повним текстом постанови ККС ВС у цій справі можна ознайомитися за цим посиланням.
