Про ознаки зловживання процесуальними правами та заходи процесуального примусу - КАС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суд у справі № 380/22793/23 сформулював правовий висновок про підставу застосування заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами.

КАС ВС вказав, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 149 КАС України визначає, що зловживання процесуальними правами, а також вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству є підставою для застосування судом заходів процесуального примусу, в тому числі, у вигляді штрафу.

Для застосування заходів процесуального примусу (зокрема штрафу), передбачених статтею 149 КАС України, недостатньо лише формального зауваження, що певна заява чи пояснення не є «заявою по суті» або не відповідає вимогам статей 330 чи 338 КАС України.

Суд повинен встановити в сукупності такі ознаки зловживання процесуальними правами: наявність намірів перешкодити судочинству (суб`єктивний елемент); недобросовісний характер дій (об`єктивний елемент); відсутність потреби у відповідній дії в рамках справи; наслідки для процесу у формі затягування, плутанини, перешкоджання іншій стороні.

Як вбачається з клопотання скаржника про застосування до відповідача заходів процесуального примусу за зловживання процесуальними правами, позивач обґрунтовує свої доводи тим, що відповідач подав додаткові пояснення, які, на думку скаржника, не стосуються предмета касаційної скарги. Проте, подання додаткових пояснень саме по собі не є зловживанням процесуальними правами, якщо не доведено, що такі дії мали на меті затягування судового процесу або інше перешкоджання судочинству чи досягнення його мети.

Відповідно до вищезазначених норм КАС України для визнання дій відповідача зловживанням процесуальними правами необхідно встановити наявність умислу на перешкоджання судочинству. Оскільки подання додаткових пояснень не є такими діями за своєю суттю, відсутні підстави для застосування до відповідача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

З повним текстом постанови КАС ВС можна ознайомитися за цим посиланням.