Про підставу відмови слідчим суддею в легалізації обшуку ех post factum - ОП ККС

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у справі №466/525/22 сформулював правову позицію щодо підстави відмови слідчим суддею в легалізації обшуку ех post factum.

ОП ККС ВС у цій справі касаційну скаргу прокурора задовольнила частково, ухвалу апеляційного суду скасувала і призначила новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОП ККС ВС вказала, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об`єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати.

У контексті ч. 3 ст. 233 КПК про невідкладність такого випадку свідчать дані про реальну загрозу знищення, втрати майна. У клопотанні про надання дозволу на обшук у порядку ч. 3 ст. 233 КПК, наданих на його обґрунтування матеріалах, в ухвалі слідчого судді, постановленій ех post factum, має бути вказано, які саме обставини на момент проникнення свідчили, що зволікання може спричинити знищення речових доказів, що відомості про загрозу їх знищення, втрати давали підстави сприймати її як реальну.

В аспекті реалізації правил ч. 3 ст. 233 КПК, недотримання вказаних вище приписів закону, невиконання вимоги про невідкладне звернення до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку, за відсутності об`єктивних перешкод звернутися з відповідним клопотанням якнайшвидше після закінчення проведення слідчої розшукової дії, є підставою до відмови слідчим суддею в легалізації обшуку ех post factum.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.