Про співмірність при стягненні витрат на правничу допомогу - КАС

Світлина - UP,AI
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 120/3929/19-а сформулював правову позицію щодо співмірності при стягненні витрат на правничу допомогу.
КАС ВС у цій справі задовольнив частково касаційну скаргу, скасував рішення апеляційного суду, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції та зазначив, що судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правової допомоги, акт приймання передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги, платіжне доручення, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги.
Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) адвокатським об’єднанням надано, а клієнтом прийнято наступну правничу допомогу: складання відзиву на апеляційну скаргу на рішення окружного адміністративного суду по справі вартістю 4990 грн. Адвокатом було затрачено п’ять годин часу.
Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги, є необґрунтованим та
неспіврозмірним з реальними затратами часу, оскільки відзив на апеляційну скаргу складається з трьох аркушів, що викликає сумнів у необхідності затрати п`яти годин на етапі апеляційного перегляду справи, тим більше за умови успішного досвіду судового супроводу справи у суді першої інстанції.
Разом з тим, суд послався на те, що відповідач у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення указує, що позивачем виставляються витрати на правничу професійну допомогу, які є неспіврозмірними з реальними затратами часу, оскільки, на його думку, позивачем використовуються процесуальні документи з інших справ та в них заміняються деякі фактичні данні по кожній справі, що ставить під сумнів кількість витраченого часу, а саме п`ять годин вартістю 998 грн/год.
При цьому, суд апеляційної інстанції не досліджував належність та допустимість наданих позивачем доказів на підтвердження витрат на правову допомогу, а лише зазначив про сумнів у необхідності затрати п`яти годин на етапі апеляційного перегляду справи для складання відзиву на апеляційну скаргу.
Проте перевірка таких доказів та встановлення відповідних обставин, зокрема факту оплати позивачем послуг адвоката та їх обсягу (з чого конкретно складався гонорар адвоката) є основоположними для вирішення питання щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
КАС ВС вказав на те, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п’ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В контексті наведеного наведені вище положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
КАС ВС виснував, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
З повним текстом постанови КАС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.



