Про умови правомірного невиконання отриманого військовослужбовцем наказу - КАС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №480/6010/24 сформулював правову позицію щодо наказу як ключового елементу військової дисципліни, невиконання отриманого підлеглим наказу є правомірним за умови протиправного характеру наказу, що є явним і випливає безпосередньо з його змісту та загальновідомих вимог кримінального закону.

КАС ВС у цій справі залишив касаційну скаргу без задоволення, судові рішення судів попередніх інстанцій – без змін та, відхиляючи доводи касаційної скарги, вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили, а з матеріалів справи не вбачається, що спірне бойове розпорядження на момент його віддання мало ознаки явно злочинного, які об’єктивно зумовлювали обов’язок позивача відмовитися від його виконання.

За таких обставин, саме по собі подальше ставлення під сумнів правомірності відповідного розпорядження або його оцінка як протиправного не може бути підставою для висновку про відсутність у позивача обов`язку його виконання на час отримання.

Військовослужбовець не наділений повноваженнями оцінювати наказ на предмет його законності чи доцільності, за винятком випадків його явної злочинності, яка в цій справі не встановлена.

Разом з тим, питання правомірності (законності) самого бойового розпорядження, у тому числі його можливого визнання протиправним, виходить за межі предмета цього позову та не є необхідним для вирішення спору по суті в цій справі. Відтак надання оцінки такому розпорядженню в означеному аспекті не входить до повноважень судів в межах цього провадження.

КАС ВС не взяв до уваги доводи касаційної скарги про невстановлення судами попередніх інстанцій факту наявності бойового розпорядження, а також його невитребування та недослідження, оскільки саме по собі ненадання оригіналу або копії такого розпорядження до матеріалів справи не свідчить про його відсутність. Водночас матеріали службового розслідування підтверджують факт його віддання та доведення до відома позивача.

Покликання позивача на нереалізацію рапорту про неможливість виконання наказу через стан здоров`я також є безпідставними, оскільки факт подання такого рапорту та наявність статусу обмежено придатного до військової служби не є безумовною підставою для невиконання наказу, а має враховуватися командиром при визначенні способу та умов його виконання.

Більш того, матеріали справи не містять доказів того, що стан здоров’я позивача об’єктивно унеможливлював виконання покладеного на нього завдання або що незадовільний стан здоров`я позивача був належним чином підтверджений та доведений до відома командира до моменту виникнення спірних правовідносин.

З повним текстом постанови КАС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням