Про відмежування спричинення тілесних ушкоджень під час бійки від дій у стані необхідної оборони - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №233/2245/22 сформулював правову позицію щодо відмежування спричинення тілесних ушкоджень під час бійки від дій у стані необхідної оборони.

ККС ВС у цій справі змінив вирок апеляційного суду, відповідно до якого особу було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та ухваливу вирок про перекваліфікацію дій особи на ст.118 КК України.

ККС ВС вказав, що наявність у потерпілого одного колючо-ріжучого поранення грудної клітини у лівій підпахвовій області, якого йому завдав засуджений ножем за встановлених обставин (обставини походження різаної рани на передній поверхні лівого плеча у потерпілого органом досудового розслідування та судом не встановлено), та наявність у засудженого значної кількості тілесних ушкоджень у виді закритого перелому, забоїв, гематом і саден вказують на відсутність обопільної бійки між ними, оскільки у протилежному випадку потерпілому було би заподіяно інших тілесних ушкоджень, ніж ті, що були у нього виявлені.

Співвідношення кількості цих тілесних ушкоджень у засудженого та потерпілого, їх характер, локалізація та механізм заподіяння вказують на те, що тілесні ушкодження у виді колючо-ріжучого поранення грудної клітини були завдані засудженим з метою його захисту від протиправних дій потерпілого.

За висновком експерта завдані засудженому тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, у вказаній ситуації, захищаючись від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, засуджений перебував у стані необхідної оборони, однак перевищив її межі, застосувавши заходи захисту, які явно не відповідали небезпечності посягання та обставинам захисту.