Про виконання законних вимог працівників правоохоронних органів як обставини, що не може свідчити про вчинення особою діяння в умовах крайньої необхідності - ККС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі №537/1473/20 сформував правовий висновок щодо відсутності підстав для висновку про вчинення діяння в умовах крайньої необхідності, якщо таким діянням є порушення ПДР.

ККС ВС не погодився з доводами касаційної скарги сторони захисту про вчинення порушення ПДР в умовах крайньої необхідності, оскільки засуджений виконував вимоги ДПС.

ККС ВС вказав, що відповідно до частини 1 статті 39 КК не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Ні матеріали справи, ні доводи касаційних скарг не містять підтвердження того, що засуджений діяв у стані крайньої необхідності.

Нормативно-правові акти, зокрема, закони України «Про міліцію» та «Про дорожній рух», Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341, якою затверджено Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ та Інструкція з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затверджена наказом МВС України від 27 березня 2009 року, на які посилається засуджений в обґрунтування версії того, що він, порушуючи ПДР, перебував в стані крайньої необхідності, не містять положень, які б передбачали можливість порушення ПДР, зокрема і при виконанні законних вимог працівників міліції.

З повним текстом постанови ККС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.